Міраж
Ти поряд... Я відчуваю тепло твого подиху, вдихаю твій запах і в задоволенні закриваю очі. Я відчуваю дотик твоїх рук і по тілу пробігають мурашки. Не від холоду, від твого тепла. Хочеться, щоб ти не відпускав мене з своїх обіймів. Тремчу з боязні , що ти забереш свою руку і зникне приємне солодко-приємне відчуття. Торкаюсь твої вуст і боюсь, що вони розтануть від мого гарячого поцілунку. Мимоволі язик проникає в печеру для млосних відчуттів. Тремтіння проходить і по тілу розпливається приємне тепло . Я знаю , що ти не відпустиш. Це впевненість додає сміливості і я жадібно хапаю твої губи для довгого та глибокого поцілунку. Рухи стають впевненіші., настирливіші. Нами керує лише бажання. Бажання злитися воєдино і відпускати один одного, щоб не розірвати невидимі ниточки, якими прив"язані один до одного. Навколо немає нікого. Тільки ти і я . І ще тиша, яка аж дзвенить у вухах. Чи то так бухкає кров у скронях? Чи то так передається тепло від тебе до мене? Стає гаряче, аж млосно. Хочеться захлинутися в цьому теплі, хочеться говорити піснями і співати віршами. Хочеться думати, що так буде завжди , але думки пролітають повз. Хочеться кричати, але з душі виривається мовчання. І воно видається таким голосним . І здається, що всі слова сказані, хоча не промовлено жодного слова. Тону в твоїх обіймах і не можу поворохнутись. Жадане рабство. Рабство своїх почуттів. Несила відірватись. Ти поряд. .. Я відчуваю тепло твого подиху, вдихаю твій запах, відкриваю очі... а тебе нема...