Карстові форми урочища Вербівці
Галицький національний природний парк
Карст - таке прекрасне геологічне явище, яке деяких надихає на відкриття, дослідження таємниць і не дає спокійно жити)
Дещо раніше у себе в фейсбуці писав про дослідження печер в околицях Станіславова, а недавно в кінці жовтня продовжив пошуки. Одним з теоретично перспективних карстових регіонів неподалік Франківська на невеличкі печери-понори/печери-джерела є масиви на лівому та правому березі Лімниці біля с.Мединя Галицького району. Це урочище Вербівці (на картах ур.Пом"ярки) на лівому та стрімкий правий берег з Мединськими скелями (простягається близько 6 км від Медині до Бабин-Зарічний).
Урочище Вербівці займає невелику площу (довжина берегу близько 1км) і відноситься до Галицького національного парку. Як пише заповідник: "Через масив, що є продовженням Карпатських лісів, лежать важливі міграційні шляхи звірів. Благородні олені, козулі та кабани є типовими мешканцями цих лісів. Траплялися випадки коли сюди заходили ведмеді. Виявлено 12 видів рослин та 15 видів тварин, занесених до ЧКУ". Мальовничі букові ліси просто "засіяні" різними геологічними формами - гіпсовими скелями та міні каньйонами у них, карстовими лійками та колодязями, понорами і печерами. Як пише про ці місця мій куратор з диплому Мончак Л.С. в геологічному путівнику: "Є на що подивитися. Ліс грибний. Гарні враження гарантовано" :)
Далі про мої пошуки та знахідки.
До урочища Вербівці можна попасти перейшовши в с.Медині на лівий беріг Лімниці.
Цілий тиждень стояла сонячна тепла погода, але в день коли я нарешті зібрався і виїхав - холодна пронизлива сірість. Але сподіваюся, що з обіду туман розтягне. Над пагорбами ширяє якийсь сокіл - гм, треба носити і геологічний молоток, і бінокль) Перехід через річку у цей період виявляється неймовірно холодним, льодяна вода ломить ноги, аж кричу. А ось у лісі стоїть прекрасна пора золотої осені, радію, що застав її тут. Рівно 5 років тому я вже лазив тут, з батьками, як швидко пройшов час...
Спершу йду знову оглянути струмок, що витікає з низької майже непролазної печери у гіпсах (розташований на узліссі за хрестом праворуч від дороги, якщо йти з с.Темирівці). Путівник пише про якихось 50м і висоту до 1,5м... гм??? Висота на вході від 0,5 до 0,2 м, далі все замулено, дебіт досить слабенький - близько 0,25 л/с, впринципі нічого серйозного з цього бути не може.
Вирішую прогулятися вверх від струмка, поглянути, що за ним і вже за якихось 8м над входом бачу свіже провалля у землю глибиною до 3м, а на дні під скалою чорніє отвір в порожнину. Ого, стає вже цікавіше!
Але йду розвідати далі ще вище. Близько за 30 м від провалля - глибоченька карстова лійка з гіпсовими скелями, розділена навпіл карстовим мостом. На дні - занесені деревами і мулом понори. Так-так... звідси вже може і бути печера довжиною до 50м... З надією на щось цікаве вертаюся до провалля і застрибую у нього.
Через отвір на дні провалля спускаюся ще на 3-4м в невелику порожнину-печеру. Гіпс тут крихкий, не монолітний, порода нестабільна, все говорить про обвал який не так давно тут відбувся і відкрив прохід зверху. Внизу під дном тече струмок, але проходу по ньому немає, все завалено і замито. В період до обвалу тут існувала досить об"ємна печерна зала і можливо нормальний прохід по струмку далі, але зараз на цьому все і закінчується, завали рухомі - особливо настрожує прямокутна брила, що висить просто посередині печери.
Вилажу з цієї печери і йду досліджувати круті скелясті схили урочища. У гіпсових скелях також безліч невеликих отворів, каньйонів. Безпосередньо у них перспективи на щось серйозне немає, а ось вище над ними - там де вода, що збігає схилом утворює лійки і карстові мости - може щось і бути...
Відслонення неогенових гіпсів тираської світи (N1ts) з максимальною потужністю близько 40м.
Вода промила каньйончик між скелями.
В урочищі по всьому стрімкому схилі над Лімницею - безліч скель-останців, хороші місця щоб просто помедитувати. Але не зараз, зараз в голові одне - печери, печери)))
Так і є - в одній із лійок вище основної групи скель - два окремі вертикальні отвори, один із них досить цікавий. Під величезним валуном - вертикальна тріщина. 3-4 метри спускаюся на розпорках, але далі ще на метрів 5 стінки розходяться і якщо і спустишся то вже не вилізеш. Дно виглядає залою шириною1-1,5 і довжиною близько 4ох метрів. Значить потрібно сюди повернутися з мотузкою...
Вертикальний вхід у печеру.
В одній з масивних скель просто з краю зі сторони схилу знаходжу отвір в цікавий грот, залитий золотистим світлом. Нагадує напівирублені печери скали Монастир, можливо і цей грот використовувася колись людьми...
Сканую ліс на печери і понори:)
В урочищі Вербівці проходить еколого-пізнавальний маршрут ГНПП "До Галичинських печер" промаркований на деревах синьо-червони маркером. Маршрут звертає від берега праворуч і заглиблюється в лісовий масив. В одному місці маркування десь зникає, але моє "геологічне чуття" веде прямо схилом великого яру в лісовий масив. І не підводить :) Виходжу на "поле" засіяне глибокими лійками на дні яких карстові колодязі, або понори.
Один з колодязів на 3-4м, потрібно спуститися з мотузкою. Милують моє око такі "отвори"))
Останній автобус відправляється з Медині в 16-20, часу залишається обмаль і я фанатично бігаю в пошуках - лійкі, понори, колодязі, де ви печери "галичинські"?))
Декілька хвилинний перепочинок і далі на пошуки)
Понор. Колись був глибоченький, але зараз замитий землею і стовбурами дерев.
В одному місці на схилах яру знаходжу загублене маркування і виходжу до величезної скелі Борсуків. Під нею декілька понорів, а в самій скалі 4-5 входів в борсучі нори, з протоптаною до них стежкою і характерним звіриним запахом. Вони тут живуть, ось де треба ставити фотозасідку (колись вже це робив в Бяловежській пущі, досить цікавий процес).
Скеля Борсуків.
Після скелі через 10хв виходжу до кінця маршруту - тут цілий "карстовий амфітеатр" з карстовими арками, мостами і 2ома окремими колодязями на 5-7 метрів на дні яких печери ще на пару метрів глибини. В один з них вдається спуститися без мотузки.
Це і є "Галичинські печери". Нарешті я їх відшукав, 5 років по тому:)
З 20хв від них збігаю краєм яру до Лімниці, обідаю арахісом з виноградом, переходжу річку (сонце таки виглянуло і трохи зігріло) та встигаю на автобус. Чудова і продуктивна вийшла прогулянка!
Карстовий колодязь Галичинських печер в ур.Вербівці.
Неодмінно планую туди повернутися - і з мотузкою в ур.Вербівці, і прогулятися правим берегом до Мединських скель (близько 8км спацер). Давайте знати кому цікаво та приєднуйтеся!
Карст - таке прекрасне геологічне явище, яке деяких надихає на відкриття, дослідження таємниць і не дає спокійно жити)
Дещо раніше у себе в фейсбуці писав про дослідження печер в околицях Станіславова, а недавно в кінці жовтня продовжив пошуки. Одним з теоретично перспективних карстових регіонів неподалік Франківська на невеличкі печери-понори/печери-джерела є масиви на лівому та правому березі Лімниці біля с.Мединя Галицького району. Це урочище Вербівці (на картах ур.Пом"ярки) на лівому та стрімкий правий берег з Мединськими скелями (простягається близько 6 км від Медині до Бабин-Зарічний).
Урочище Вербівці займає невелику площу (довжина берегу близько 1км) і відноситься до Галицького національного парку. Як пише заповідник: "Через масив, що є продовженням Карпатських лісів, лежать важливі міграційні шляхи звірів. Благородні олені, козулі та кабани є типовими мешканцями цих лісів. Траплялися випадки коли сюди заходили ведмеді. Виявлено 12 видів рослин та 15 видів тварин, занесених до ЧКУ". Мальовничі букові ліси просто "засіяні" різними геологічними формами - гіпсовими скелями та міні каньйонами у них, карстовими лійками та колодязями, понорами і печерами. Як пише про ці місця мій куратор з диплому Мончак Л.С. в геологічному путівнику: "Є на що подивитися. Ліс грибний. Гарні враження гарантовано" :)
Далі про мої пошуки та знахідки.
До урочища Вербівці можна попасти перейшовши в с.Медині на лівий беріг Лімниці.
Цілий тиждень стояла сонячна тепла погода, але в день коли я нарешті зібрався і виїхав - холодна пронизлива сірість. Але сподіваюся, що з обіду туман розтягне. Над пагорбами ширяє якийсь сокіл - гм, треба носити і геологічний молоток, і бінокль) Перехід через річку у цей період виявляється неймовірно холодним, льодяна вода ломить ноги, аж кричу. А ось у лісі стоїть прекрасна пора золотої осені, радію, що застав її тут. Рівно 5 років тому я вже лазив тут, з батьками, як швидко пройшов час...
Спершу йду знову оглянути струмок, що витікає з низької майже непролазної печери у гіпсах (розташований на узліссі за хрестом праворуч від дороги, якщо йти з с.Темирівці). Путівник пише про якихось 50м і висоту до 1,5м... гм??? Висота на вході від 0,5 до 0,2 м, далі все замулено, дебіт досить слабенький - близько 0,25 л/с, впринципі нічого серйозного з цього бути не може.
Вирішую прогулятися вверх від струмка, поглянути, що за ним і вже за якихось 8м над входом бачу свіже провалля у землю глибиною до 3м, а на дні під скалою чорніє отвір в порожнину. Ого, стає вже цікавіше!
Але йду розвідати далі ще вище. Близько за 30 м від провалля - глибоченька карстова лійка з гіпсовими скелями, розділена навпіл карстовим мостом. На дні - занесені деревами і мулом понори. Так-так... звідси вже може і бути печера довжиною до 50м... З надією на щось цікаве вертаюся до провалля і застрибую у нього.
Через отвір на дні провалля спускаюся ще на 3-4м в невелику порожнину-печеру. Гіпс тут крихкий, не монолітний, порода нестабільна, все говорить про обвал який не так давно тут відбувся і відкрив прохід зверху. Внизу під дном тече струмок, але проходу по ньому немає, все завалено і замито. В період до обвалу тут існувала досить об"ємна печерна зала і можливо нормальний прохід по струмку далі, але зараз на цьому все і закінчується, завали рухомі - особливо настрожує прямокутна брила, що висить просто посередині печери.
Вилажу з цієї печери і йду досліджувати круті скелясті схили урочища. У гіпсових скелях також безліч невеликих отворів, каньйонів. Безпосередньо у них перспективи на щось серйозне немає, а ось вище над ними - там де вода, що збігає схилом утворює лійки і карстові мости - може щось і бути...
Відслонення неогенових гіпсів тираської світи (N1ts) з максимальною потужністю близько 40м.
Вода промила каньйончик між скелями.
В урочищі по всьому стрімкому схилі над Лімницею - безліч скель-останців, хороші місця щоб просто помедитувати. Але не зараз, зараз в голові одне - печери, печери)))
Так і є - в одній із лійок вище основної групи скель - два окремі вертикальні отвори, один із них досить цікавий. Під величезним валуном - вертикальна тріщина. 3-4 метри спускаюся на розпорках, але далі ще на метрів 5 стінки розходяться і якщо і спустишся то вже не вилізеш. Дно виглядає залою шириною1-1,5 і довжиною близько 4ох метрів. Значить потрібно сюди повернутися з мотузкою...
Вертикальний вхід у печеру.
В одній з масивних скель просто з краю зі сторони схилу знаходжу отвір в цікавий грот, залитий золотистим світлом. Нагадує напівирублені печери скали Монастир, можливо і цей грот використовувася колись людьми...
Сканую ліс на печери і понори:)
В урочищі Вербівці проходить еколого-пізнавальний маршрут ГНПП "До Галичинських печер" промаркований на деревах синьо-червони маркером. Маршрут звертає від берега праворуч і заглиблюється в лісовий масив. В одному місці маркування десь зникає, але моє "геологічне чуття" веде прямо схилом великого яру в лісовий масив. І не підводить :) Виходжу на "поле" засіяне глибокими лійками на дні яких карстові колодязі, або понори.
Один з колодязів на 3-4м, потрібно спуститися з мотузкою. Милують моє око такі "отвори"))
Останній автобус відправляється з Медині в 16-20, часу залишається обмаль і я фанатично бігаю в пошуках - лійкі, понори, колодязі, де ви печери "галичинські"?))
Декілька хвилинний перепочинок і далі на пошуки)
Понор. Колись був глибоченький, але зараз замитий землею і стовбурами дерев.
В одному місці на схилах яру знаходжу загублене маркування і виходжу до величезної скелі Борсуків. Під нею декілька понорів, а в самій скалі 4-5 входів в борсучі нори, з протоптаною до них стежкою і характерним звіриним запахом. Вони тут живуть, ось де треба ставити фотозасідку (колись вже це робив в Бяловежській пущі, досить цікавий процес).
Скеля Борсуків.
Після скелі через 10хв виходжу до кінця маршруту - тут цілий "карстовий амфітеатр" з карстовими арками, мостами і 2ома окремими колодязями на 5-7 метрів на дні яких печери ще на пару метрів глибини. В один з них вдається спуститися без мотузки.
Це і є "Галичинські печери". Нарешті я їх відшукав, 5 років по тому:)
З 20хв від них збігаю краєм яру до Лімниці, обідаю арахісом з виноградом, переходжу річку (сонце таки виглянуло і трохи зігріло) та встигаю на автобус. Чудова і продуктивна вийшла прогулянка!
Карстовий колодязь Галичинських печер в ур.Вербівці.
Неодмінно планую туди повернутися - і з мотузкою в ур.Вербівці, і прогулятися правим берегом до Мединських скель (близько 8км спацер). Давайте знати кому цікаво та приєднуйтеся!