Якось дивно пред*являти претензії до реалістичності такого мультику. Адже насправді наші емоції не чоловічки в голові. Їх вирішили зробити антропоморфними, значить у них будуть свої думки, мотиви і ті ж емоції.
На эту тему можно долго спорить. В целом они вполне могут так выглядеть. Это всего лишь re-imagening. Мои придирки в основном к сценарию и к той составляющей мультфильма, которая происходит вне головы Райли. Человечки человечками, а бежать из дома спустя неделю после переезда- это трындец
Ну... так, це триндець. Але на так уже й неможливо. А крім того, вона все ж таки сама повернулась. Переосмислила, передумала і далеко не втекла. Підлітки в стресових ситуаціях можуть поступати і набагато гірше.
Окей, не отрицаю. Но это герой, которому я должен сопереживать и чьи решения я должен понимать. Увы, сценаристы не справились с задачей, опять же, потому что сама Райли- не персонаж.
Щоб Райлі була персонажем, треба було робити додаткового персонажа в голові, якийсь вольовий аспект типу мера в "Осмосі Джонсі". Тоді б емоції втратили свої вирішальні важелі впливу і мусили б діяти через нього, а це було б зовсім інше кіно.
А ще, до речі, цікавий момент. Якщо у Райлі головна емоція - це радість радість, то у її мами - печаль, а у тата гнів. Воно й не дивно: з віком не додається приводів для оптимізму.
Reply
Мои придирки в основном к сценарию и к той составляющей мультфильма, которая происходит вне головы Райли. Человечки человечками, а бежать из дома спустя неделю после переезда- это трындец
Reply
Reply
Reply
А ще, до речі, цікавий момент. Якщо у Райлі головна емоція - це радість радість, то у її мами - печаль, а у тата гнів. Воно й не дивно: з віком не додається приводів для оптимізму.
Reply
Leave a comment