The Best City, день третій
День третій почався коли я ліг спати о четвертій ранку. Небо було вже синім...
Прокинувся о тринадцятів і здивовано відмітив що у кімнаті темно! Довелось навіть ввімкнути світло. Збиралося на дощ, але якщо він і бев - то уже без нас.
Близько третьої сіли (а точніше стали) в автобус і поїхали. У мене сьогодні персональний план був простий: з’їсти шашлику, випити пляшку пива, послухати „Сплін“ і додому. Бо завтра понеділок і все таке. Коли приїхали виявилось що у них тільки-но пройшов дощ. За словами продавщиць - навіть із градом! Тому концерт ще не починався.
Ну на „Мотор’ролу“ ми не пішли, але виявилось що я і їх пісні знаю. Поки ходили туди-сюди я за хедбендінг отримав бандану „Harley-Davidson“. Хех, не дарма я на рок-концертах тусую :). Я тепер модний, залишилось до бандани додати косуху і мотоцикл :). По тому заскочили на „Lacuna Coil“. Ага, і їхніх пісень я чув. Голали там для розігріву. До речі, через дощі проблеми пилу не було, зато з’явилась проблема калюж і болота. Так от, доблесні міліціянти ручними помпами викачували воду із найбільших калюж, а трактор засипав їх свіжим ґрунтом. Ніколи такого не бачив! На „лакуні“ погоцали знатно, так що я був мокрий вщерть а із бандани можна було витискати воду. Я навіть злякався що на „Спілн“ сил не буде, але де там - вистачило!
Ну, Василєв не підвів, знову гнав біса з натовпу. Власне він міг просто вийти і тупо грати, народ співав все сам :) Ех, студентські годи, посиділки під гітару... Після „Спліна“ не хотілось вже нічого. Хотілось випити холодної води і завалитись десь відпочивати. Та от тільки ми всі свої „горші“ витратиле на обід, бо не збирались більше нічого брати. Довелось через десять гривень за стакан лимонаду стояти у черзі в обмінник. Сьогодні ситуація була значно краще: хоч черги і були, але короткі і швидко просувались.
Випили лимонаду, посиділи, і розійшлись хто куди. Хто чекати „скорпів“, а хто і додому. „Скорпів“ я уже чув на одному із їх щорічних „прощавальних“ турів. До речі, цього року знову не потрапив на „ТОК“ - їх знову поставили на пів першої ночі ще першого дня. От дідько!
Воланд, добра душа, підкинув на машині до центру, а там я всиг як раз на свою маршрутку, якою я щодня з роботи повертаюсь. Ще перед тим як виїхали звернули увагу на широкий і темний грозовий фронт що насувався приблизно з піденного сходу. Мені здавалось що ми його обгонимо, але поки їхали спалахи пішли по всьому небу і навіть один раз добряче линуло. Поки йшов до маршрутки дощу майже не було, уже тільки біля дому трохи намок.
У підсумку можу сказати що це були три дні шаленого драйву, якого ну просто неможливо було пропустити!
Прокинувся о тринадцятів і здивовано відмітив що у кімнаті темно! Довелось навіть ввімкнути світло. Збиралося на дощ, але якщо він і бев - то уже без нас.
Близько третьої сіли (а точніше стали) в автобус і поїхали. У мене сьогодні персональний план був простий: з’їсти шашлику, випити пляшку пива, послухати „Сплін“ і додому. Бо завтра понеділок і все таке. Коли приїхали виявилось що у них тільки-но пройшов дощ. За словами продавщиць - навіть із градом! Тому концерт ще не починався.
Ну на „Мотор’ролу“ ми не пішли, але виявилось що я і їх пісні знаю. Поки ходили туди-сюди я за хедбендінг отримав бандану „Harley-Davidson“. Хех, не дарма я на рок-концертах тусую :). Я тепер модний, залишилось до бандани додати косуху і мотоцикл :). По тому заскочили на „Lacuna Coil“. Ага, і їхніх пісень я чув. Голали там для розігріву. До речі, через дощі проблеми пилу не було, зато з’явилась проблема калюж і болота. Так от, доблесні міліціянти ручними помпами викачували воду із найбільших калюж, а трактор засипав їх свіжим ґрунтом. Ніколи такого не бачив! На „лакуні“ погоцали знатно, так що я був мокрий вщерть а із бандани можна було витискати воду. Я навіть злякався що на „Спілн“ сил не буде, але де там - вистачило!
Ну, Василєв не підвів, знову гнав біса з натовпу. Власне він міг просто вийти і тупо грати, народ співав все сам :) Ех, студентські годи, посиділки під гітару... Після „Спліна“ не хотілось вже нічого. Хотілось випити холодної води і завалитись десь відпочивати. Та от тільки ми всі свої „горші“ витратиле на обід, бо не збирались більше нічого брати. Довелось через десять гривень за стакан лимонаду стояти у черзі в обмінник. Сьогодні ситуація була значно краще: хоч черги і були, але короткі і швидко просувались.
Випили лимонаду, посиділи, і розійшлись хто куди. Хто чекати „скорпів“, а хто і додому. „Скорпів“ я уже чув на одному із їх щорічних „прощавальних“ турів. До речі, цього року знову не потрапив на „ТОК“ - їх знову поставили на пів першої ночі ще першого дня. От дідько!
Воланд, добра душа, підкинув на машині до центру, а там я всиг як раз на свою маршрутку, якою я щодня з роботи повертаюсь. Ще перед тим як виїхали звернули увагу на широкий і темний грозовий фронт що насувався приблизно з піденного сходу. Мені здавалось що ми його обгонимо, але поки їхали спалахи пішли по всьому небу і навіть один раз добряче линуло. Поки йшов до маршрутки дощу майже не було, уже тільки біля дому трохи намок.
У підсумку можу сказати що це були три дні шаленого драйву, якого ну просто неможливо було пропустити!