На додаток до згадкы про чукотскый розмовник, ото тіж сканы выбраных сторінок з чукосткого букваря. Повім, же ціла тота книжочка вартат великой увагы.
Книжка выдана за совєтскых часів, для того на тотій картинці зображены усьміхнены люде в Москві. Здебільшого тоты люде - мают узкый розріз очи, з чого мож внескувати, же то чукотска делеґация на шпациру.
Тота сторінка розпочынат науку чукотской абеткы. Перша и найпотрібніша літера - то “Ы”. Бо доправды побыт чукосткый от такый. Простий и дикий. Ріжучы рыбу, дівча промовят: ыыыы... ыыыы!
Добрий хлопчык з дрючком коло ополонкы. Не длуго лишыло ся посьміхати ся тюленю. Совєтскы хлопчыкы мают підкоряти природу!
Рыба в селищы - радіст не лем для діти, але й для псів. “ЫЫЫ” гварит хлопчык в блакитнім кабаті, “ты добрий песик, будеш рыбу ів, я тя зїм!”
Тутай ся згадуют фразы з чукотского розмовника: “Ци вы труєте волків стрихніном?”.
Совєтска влада принесла радіо навет до оленеводів. Дзядзьо коло ватры слухат надбаня совєтской культуры - радіо “Шансон”.
Чукотскы юнаты приваблюют зьвірину. Типу здимкує, типу годує, але...
Але доправды ото нашто им дикы тваринкы. Жер, маленькый, пак выростеш, мы з тя кабат зробиме.
Вевірочка - головна поміч в грибному промысьлі. Она збират губы по лісі, і вішат іх на деревах сушытися. Пак чукчи іх знімают и отримуют з грибочків задоволеня. Абы діты не сплутали губы з шышками, подаєт ся ілюстрация.
Тумгытум, Володя Ульянов, тумгытум!
Діти ріжных народів обєднал розріз очей. Украінка, ци литовка, молдованин ци грузин - вшыкы позерают без узенькы очы