(no subject)
За дверима істеричним сміхом заходяться співробітниці...навпроти дядько років 40 (за посадою збирач джаріків - цікава професія еге ж?)...трохи справа в куточку сидить мовчазна леді, хотілось щоб то була Леді Ді... вони всі думають про щось своє. далекі не лише від роботи а й від будь яких зовнішніх факторів, що могли б порушити їхній виплеканий роками спокій.. мене ж півдня відволікало небо...таке рожево-фіолетове, крізь хмари якого світив червоний промінчик сонця, вдарявся в прозорі вікна висотки і нерухомо падав мені на підвіконня..сміх за дверима стих...збирач джаріків вже пакує свій великий рюкзак (мабуть зібрав туди вже кілька сотень джаріків і несе їх додому сортувати, або ж вигулювати хто його зна), Леді Ді посміхається до монітора - мабуть хтось їй написав комплімент по скайпу - бо зачіска в неї справді сьогодні гарна...небо вже почорніло...тепер мене відволікатимуть вогники в вікнах сусідніх будинків...