ДІТИ НОВОГО СВІТУ
Вже більше тижня в нашій країні ведеться війна. Чужі мені люди прийшли на мою землю нібито звільняти мене. Від кого? Від чого? Ця безглузда нісенітниця могла би бути смішною, якби не була настільки жахливою. Руйнуються будівлі, винищуються квартали, вулиці, цілі міста. Калічаться і гинуть люди. Дорослі, старі і ... діти...
Та все ж, незважаючи на всі ці кошмари, нове життя продовжує з'являтися і серед руїн. На колишніх станціях метро, в підвалах зруйнованих пологових будинків. Діти війни. Діти нового світу.
Зима ма́ла вже відступити,
Вже скрізь прокидалась весна.
Та ми не могли їй радіти -
В наш дім увірвалась війна.
Ні ластівки щебіт привітний,
Ні дзвінкий струмочок бринить -
Лиш постріли, вибухи, злидні
І звуки сирени щомить...
З усіх боків ворог підступно
В брехні, у вогні і в диму
Шукав собі жертву наступну...
Та дали ми відсіч йому!
Пишався своєю він силой,
Та міцно народ наш стоїть.
Йому стане край наш могилой!
Бо Правда за нами і Рід.
Даремно він в мріях кривавих
Нам зичив лише небуття -
У сховищах і у підвалах
Вже сходило нове життя.
З'являлись, мов пролісків квіти,
Як вісники перші весни,
Діти нового світу
І цієї страшної війни.
Ніч з 2. на 3.03.2022,
сховище