О трагизме и благопристойности
Он первый перед ними явился мрачным и разочарованным,
первый говорил им об утраченных радостях и об увядшей своей юности;
сверх того носил он черное кольцо с изображением мертвой головы.
З одного боку, чи не в кожного щось таке є в житті, що вкрай боляче згадувати. По-моєму, в під тридцять уже майже всі переживають мінімум два особисті кінці світу.
З іншого боку, здається, багато людей просто плекає в собі певну нотку трагізму. Можливо, задля додання романтики своєму цілком добропристойному міщанському життю.
А ще деякі люди люблять гратись в Емінема, тобто, вкидають нотку порочності, нотку трагізму і багато упивання своєю гидотністю і нещасністю.
І так іноді дивишся на себе, й не знаєш, до якої категорії віднести. Ось думаю, чорний перстень завести, чи що.