Про поеток. Або те, що вселяє надію. Хоча, не відомо на що

[lytvyn]

"Адже закон літератури невмолимий: врода і талант несумісні. Що шкарадніша поетеса, то кращі у неї вірші. І навпаки." Юрій Винничук. звідси http://ludozher.com/article/yurij-vynnychuk/

І - о закон підлості - мені ще більше закортіло писати вірші.
Ще один під грифом *слова слова*

Плети мої коси,
Здирай мої крила,
Носити
Несила.
Холодні тумани
Цілують повіки
Ми квіти.
Ми квити.
Тікати ув осінь
Топитися в небі
Хто хоче?
Хто, чуєш?
Холодніші за ранки
Лиш очі,
Лиш вірші.
Віриш?