осінній детектив

[lysze_jota]

осінь вночі приходила, будила мене щогодини,
питала чи скоро вже їй дощити
листям зів*ялим - жовтим, коричневим і теракотовим на ґанку посипала
чорним псом шукала шпарин в парканах
дивилась на зорі, що мов вогнепад іскрилися
човгала важко, чмихала і сопла, шукала у тісних закапелках подвір*я
де сховалося літо

я  - анічичирк

бо воно осьдечки - на виду
у недозрілих смарагдових сливах,
що ось-ось наллються бурштиновим видом, у нас під вікном
у дзюркотінні цикад, що мов води розлилися,
посеред темряви й пахощів сіножаті
воно у банках з малиновим джемом сховалося,
і сміється, хихоче звідти у кожнім промінчику сонця

літо ховається під дитячими капелюшками вулиць
у золотих завитках маленьких бешкетників
у їхніх веснянках і вавках від комариних укусів

літо розлите усюди дише спокоєм
серпень наче стомлений лось що пливе у холодній ріці
лиш граційно споглядає потуги осені
і поволі трохи здивовано кліпає,
чого б це вона так поспішала вбратися у пишноту
хіба що...