День 2. Six Flags
День другий пройшов від маркою парку атракціонів Six Flags. По-перше, цей день розпочався дуже вдало, тому шо мені вдалось побачити свою кохану дружину - ми трішки змогли поговорити через скайп... Після того ми поснідали, постиригли газон перед будинком, зіграли партію в більярд і вирушили до парку розваг. По дорозі д. Саша насолоджувався відсутністю реклами на дорогах - нема бігбордів з рекламою чи політичною агітацією. "Тут руїну вже подолано і стабільність досягнуто", - підсумував д. Саша)))
По дорозі ми зустрілись з братом Тома. Я думав, шо я завжди знав і любив екстрім. Як виявилось, я помилявся. Шо таке екстрім я зрозумів вже на першій американській гірці (а вона була не одна). Перша гірка, яку ми випробували називалась "The Wild One" і була побудована в 1917 році з дерева. З вигляду все не так страшно (швидко). Коли ти сидиш в машинці - все по-іншому. Том не в захопленні віл такого екстріму і ця гірка стала останньою для нього) Безглуздо намагатись передати словами те, шо я відчував - це треба спробувати. Єдине, що можу сказати - так страшно мені ще не було (або не було дуже-дуже давно)... Другий атракціон приніс ще більше емоцій - Tower of Doom. Все дуже просто: сидіння з 4 чоловік піднімається на висоту 43 м (!!!!) і потім просто летить вниз (як у вільному падінні). Звичайно, за декілька метрів до землі все швидко і гладко гальмується. Під час такого падіння навіть не можна кричати - таке відчуття, наче всередині тебе все здавлює і перехоплює подих (тепер я розумію, що це значить). Третій атракціон - американська гірка, де не було крутого спуску, а просто багато петель і переворотів. Мушу сказати, що д. Саша все героїчно зносив)
На четвертий атракціон щоправда д. Саша вирішив не йти - побачив спуск і вирішив просто подивитись. Якщо вірити вікіпедії їця американська гірка ("Superman") була 63 м заввишки. Найбільший спуск - 62 м під градусом падіння 68° подивитись та максимальною швидкістю 117 км/год. Після цієї гірки все інше здавалось іграшками. Навіть Apocalypse, де треба було їхати стоячи та Batman, де взагалі треба було лежати... До речі, д. Саша таки мужньо звадився піти на "Superman" і не пожалкував.
Після парку ми повернулись додому, де мама Тома приготувала смачну лазанью. Повечерявши, ми обговорили плани на завтра, а їх не мало (недільне служіння, презентації, зустрічі). Після сьогоднішнього дня екстріму мені вистачить ще надовго (принаймні я так думаю).
По дорозі ми зустрілись з братом Тома. Я думав, шо я завжди знав і любив екстрім. Як виявилось, я помилявся. Шо таке екстрім я зрозумів вже на першій американській гірці (а вона була не одна). Перша гірка, яку ми випробували називалась "The Wild One" і була побудована в 1917 році з дерева. З вигляду все не так страшно (швидко). Коли ти сидиш в машинці - все по-іншому. Том не в захопленні віл такого екстріму і ця гірка стала останньою для нього) Безглуздо намагатись передати словами те, шо я відчував - це треба спробувати. Єдине, що можу сказати - так страшно мені ще не було (або не було дуже-дуже давно)... Другий атракціон приніс ще більше емоцій - Tower of Doom. Все дуже просто: сидіння з 4 чоловік піднімається на висоту 43 м (!!!!) і потім просто летить вниз (як у вільному падінні). Звичайно, за декілька метрів до землі все швидко і гладко гальмується. Під час такого падіння навіть не можна кричати - таке відчуття, наче всередині тебе все здавлює і перехоплює подих (тепер я розумію, що це значить). Третій атракціон - американська гірка, де не було крутого спуску, а просто багато петель і переворотів. Мушу сказати, що д. Саша все героїчно зносив)
На четвертий атракціон щоправда д. Саша вирішив не йти - побачив спуск і вирішив просто подивитись. Якщо вірити вікіпедії їця американська гірка ("Superman") була 63 м заввишки. Найбільший спуск - 62 м під градусом падіння 68° подивитись та максимальною швидкістю 117 км/год. Після цієї гірки все інше здавалось іграшками. Навіть Apocalypse, де треба було їхати стоячи та Batman, де взагалі треба було лежати... До речі, д. Саша таки мужньо звадився піти на "Superman" і не пожалкував.
Після парку ми повернулись додому, де мама Тома приготувала смачну лазанью. Повечерявши, ми обговорили плани на завтра, а їх не мало (недільне служіння, презентації, зустрічі). Після сьогоднішнього дня екстріму мені вистачить ще надовго (принаймні я так думаю).