Америка. Переліт. Вечір 1.
До цієї поїздки я літав на літаку 2 рази (останній раз вже трохи більше року тому). Але почуття, коли ти заходиш в цю махіну з двума крилами і потужним двигуном, всеодно важко передати словами. Пеший літак до Амстераму.
. Саша страшенно переживав, хоча і намагався цього не показувати (єдиний раз він літав на літаку в 70х роках, коли в радянському союзі люди ще не знали, що їхні літаки падають чи розбиваються). Нам дали в літаку невеликий сніданок, ми поспали - 3 години і ми в Амстердамі. До нашого вильоту в Штати залишалось ще 4 години. Ми довго гуляли по цьому великому аеропорту, доки не знайшли супер зручні крісла, на яких ми відпочивали більше години, дивлячись через велике прозоре вікно на інші літаки.
Потім був переліт в Штати. Довгий переліт (8 годин). І якшо на першому літаку нам дістались місця біля аварійного виходу (де значно більше простору для ніг), то тут було все значно щільніше. Якби не розважальна система у вигляді маленького екрану, яка була розміщена на спинці крісла людини, що сиділа попереду, було б дуже нудно.
Майже одразу після зльоту стюардеси проинесли навушники і ми вже могли насолоджуватись тим, що пропонувала нам система - музика всіх жанрів, ігри, фільми, і т.д. За переліт як встиг подивитись серію The Mentalist, Criminal Minds, переглянути якийсь скучний фільм з Томом Хенксом, пограти в шахмати, гольф, покер, скуштувати традиційний голандський обід та трішки поспати. Чесно кажучи я не очіквав, що я так легко висиджу 8 годин. Д. Саша за цей час вже повністю адаптувався, і вже жартував з пілота аля "от шо витворяє... але красава" або "да я зараз сам сяду за штурвал"...
В Штатах нас гостинно зустріли батьки Тома. Ми поїхали в Mike's restaurant, де смачно повечеряли (такого смачного стейку як тут я ще не куштував). Ще одна цікава штука: ми замовили холодний малиновий чай (тут зараз дуже тепло) і як тільки ми його випили офіціантка принесла ще один повний стакан (і так десь всього 3 рази). Це безкоштовно (free refills). Потім ми приїхали додому до Тома, де ми і оселились.
Д. Саша по дорозі не переставав дивуватись як класно тут побудовані розв.язки і дороги. Після приїзду, мене вистачило тілььки на душ. Я ліг спати по місцевому часу о 20.20 (мінус 7 годин) і прокинувся десь о 04.20. Полежав ще хвилин 5 і заснув, прокинувшись вже десь о 07.20. Вийшло, що спав я 11 годин - останній раз я так спав дуже давно. А ще цікава річ. Якшо підняти кришку унітазу, то там буде багато води стояти. З першого погляду (як і з другого в принципі) - так як в нас унітаз забився. Але то виявляється так і має бути. Добре, шо Том пояснив, а то хто-зна, коли б я в туалет сходив))).
Сьогодні має бути веселий і насичений день. Разом з тим я так сумую за коханою. Незважаючи на новий довсід її так не вистачає поруч. Важко передати словами, просто дуже її люблю...
. Саша страшенно переживав, хоча і намагався цього не показувати (єдиний раз він літав на літаку в 70х роках, коли в радянському союзі люди ще не знали, що їхні літаки падають чи розбиваються). Нам дали в літаку невеликий сніданок, ми поспали - 3 години і ми в Амстердамі. До нашого вильоту в Штати залишалось ще 4 години. Ми довго гуляли по цьому великому аеропорту, доки не знайшли супер зручні крісла, на яких ми відпочивали більше години, дивлячись через велике прозоре вікно на інші літаки.
Потім був переліт в Штати. Довгий переліт (8 годин). І якшо на першому літаку нам дістались місця біля аварійного виходу (де значно більше простору для ніг), то тут було все значно щільніше. Якби не розважальна система у вигляді маленького екрану, яка була розміщена на спинці крісла людини, що сиділа попереду, було б дуже нудно.
Майже одразу після зльоту стюардеси проинесли навушники і ми вже могли насолоджуватись тим, що пропонувала нам система - музика всіх жанрів, ігри, фільми, і т.д. За переліт як встиг подивитись серію The Mentalist, Criminal Minds, переглянути якийсь скучний фільм з Томом Хенксом, пограти в шахмати, гольф, покер, скуштувати традиційний голандський обід та трішки поспати. Чесно кажучи я не очіквав, що я так легко висиджу 8 годин. Д. Саша за цей час вже повністю адаптувався, і вже жартував з пілота аля "от шо витворяє... але красава" або "да я зараз сам сяду за штурвал"...
В Штатах нас гостинно зустріли батьки Тома. Ми поїхали в Mike's restaurant, де смачно повечеряли (такого смачного стейку як тут я ще не куштував). Ще одна цікава штука: ми замовили холодний малиновий чай (тут зараз дуже тепло) і як тільки ми його випили офіціантка принесла ще один повний стакан (і так десь всього 3 рази). Це безкоштовно (free refills). Потім ми приїхали додому до Тома, де ми і оселились.
Д. Саша по дорозі не переставав дивуватись як класно тут побудовані розв.язки і дороги. Після приїзду, мене вистачило тілььки на душ. Я ліг спати по місцевому часу о 20.20 (мінус 7 годин) і прокинувся десь о 04.20. Полежав ще хвилин 5 і заснув, прокинувшись вже десь о 07.20. Вийшло, що спав я 11 годин - останній раз я так спав дуже давно. А ще цікава річ. Якшо підняти кришку унітазу, то там буде багато води стояти. З першого погляду (як і з другого в принципі) - так як в нас унітаз забився. Але то виявляється так і має бути. Добре, шо Том пояснив, а то хто-зна, коли б я в туалет сходив))).
Сьогодні має бути веселий і насичений день. Разом з тим я так сумую за коханою. Незважаючи на новий довсід її так не вистачає поруч. Важко передати словами, просто дуже її люблю...