Вздовж Південного узбережжя-5. Вздовж моря до Алушти
На п'ятий день нашої чудової подорожі, продовжуючи їзду вздовж Південного узбережжя, ми поїхали з Ялти в Алушту
1. Встали, зразу ж вийшли на набережну
2. Малолюдно, якраз школярі в школу ідуть
3. Поснідали піцою і о 09:00 вже виїхали набережною у напрямку Алушти
4. Старі вузькі вулиці
5. Це ми від набережної їдемо найнижчою дорогою. Паркани-паркани
6. Готель Ялта-Інтурист
7. Канатка
8. Прощальний погляд на Ялту
9. Виноградники на підвенному схилі. Багато ж на них сонця світить, мабуть
10. Потім у Восході з цієї дороги звернули вгору, заїхали на якусь напівзакриту територію, і бачимо садибу Устинова
11. Цікава садиба, все нагадує напівпокинутий санаторій..незрозуміло. Вийшли через головний вхід.
12. Далі проїхали селом, десь між будинками, виїхали на дорогу, вона нас привела у сади
13. Звідси видно Нікітський ботсад
14. Під'їжджаємо до воріт в ботсад, питаємо охоронця чи можна через них заїхати. Він здивувався, налаявся, сказав, що ми вже на території ботсаду, і нас за ворота прогнав:)
15. Раз ми вже тут, вирішили відпочити від їзди, і зайти у Нікітський ботсад. Вже через головний вхід:) Велики лишили на території, біля турнікетів.
16. Ммм, з'їли морозиво. Надворі, 18 жовтня. Аж дивно:)
17. Якраз на днях встановили пам'ятник Флорі. Раніше тут був Ленін! А до Леніна Молотов.
18. Комуняку під гілляку:)
19. А Нікітському ботсаду якраз виповнилося 200 років
20. Квіти у ботсаді активно цвітуть! Хризантеми та ще інші якісь. Краса!
21. Бамбук
22.
23. Пішли в лабіринт. Він за окремі гроші, але штука весела:)
24. А-а-а! Бігали дуже довго, поки знайшли вихід)
25.
26. Провели у ботсаді 2 години, потім ще 15 хвилин на підйом до траси. Тролейбус манить під'їхати до Алушти! Але поки й без нього добре.
27. 15 хвилин ми їхали трасою. Могли б поїхати дорогами, що знизу, але там неясно чи вони є, і не хотілось втрачати висоту. Маю сказати, що цією трасою дійсно важко їхати (горбатість і багато транспорту), не дарма цю нашу їзду трасою розумна книжка віднесла до велотупостей
28. За планом - спуск у Гурзуф (на фотці), проїзд дорогою зразу ж ліворуч від Ведмідь-гори (на фотці) і виїзд у Партеніт (за горою)
29. Спускаємось до рівня моря, втрачаємо 180 метрів висоти. В Криму починаєш їх дуже цінувати:)
30. Набережна
31. На пляжі пообідали. Погода була прохолодніша, ніж вчора, купатись не хотілось
32. Скелі Адалари
33. Виїхали далі. Гарна пішохідна вуличка
34.
35.
36. Далі дорога весь час йде вздовж дитячого табору "Артек"
37. Зауважуємо, дорога горбата
38.
39. Їхали ми, їхали, а тут бац! КПП! І нас туди пускати не хочуть!
40. На картах дорога тут гарно і без проблем проходить. Шкода. Так нам довелося знову підніматися на трасу
41. Нам, звісно ж, ліворуч
42. Підйом на 150 метрів зайняв півгодини. Всі ці південнобережні місця не є дуже велосипедними.
43. Тепер ми, не бажаючи більше нікуди з траси звертати, ще годину:20 нею їхали
44. Хто вище!?
45. Мандаринове дерево?
46. Лев на в'їзді на міст "Ба-Лев"
47. Перед Алуштою звернули з траси, і їзда вгору-вниз для нас перетворилася на їзду вниз
48. Старий серпантин. Ним, схоже, їздили поки не з'явилася наша улюблена траса М-18
49. Кіпарисний узвіз!
50. Швидко-швидко їдемо, ледве в'їжджаємо в повороти, вже в цивілізації
51. І ось, спустилися на 240 метрів, до моря!
52. Ми на набережній Професорського куточка (такий район Алушти)
53. Це тут все минулої зими було зруйноване штормом, а зараз дуже мило виглядає
В пошуках житла поїхали до тролейбусної станції, і якраз напроти неї на воротах були об'яви про квартири тут.
54. Сторгувались на 150 грн за таку от квартиру. Неподалік набережної, краще облаштована ніж у Ялті (є ванна, а не душ над унітазом:). Зразу ж під вікном тихенько шумить річка Улу-Узень
55. Зробили якусь таку вечерю
І я вже сам поїхав ще покататись Алуштою
56. Знайшов парк "Крим в мініатюрі". Пофоткав його через паркан. Взагалі дуже класний парк, ось наприклад Ворноцовський палац, де ми вчора були. От тільки вхід туди 60 грн.
57. Поїхав потім на Професорський куточок. Ой жаах, це - головна вулиця, яка з'єднує куточок з Алуштою. А на ній темно, хоч око виколи
58. Хто вище!?
59. Гарна така дорога в місті, зорями підсвічена
60. Заїхав далеченько на південь набережною, але нічого цікавого, пляжі-пляжі-пляжі. Он світяться рибальські поплавки
61. Набережна професорського куточка ввечері. Вона то гарна, але на ній тихо і безлюдно
62. І головна набережна Алушти. Те саме, ніяких музикантів, ніякого навіть вайфаю
На цьому і полягали спати.
Сьогоднішні 60 кілометрів. Стільки їхали, а до моря спустилися лише раз. Бо це тяжко і мало місць, де можна проїхати низом вздовж моря
Вздовж Південного узбережжя-1. До Байдарської долини
Вздовж Південного узбережжя-2. Великий Підйом
Вздовж Південного узбережжя-3. Великий Спуск
Вздовж Південного узбережжя-4. Вздовж моря до Алупки
Вздовж Південного узбережжя-5. Вздовж моря до Алушти
Вздовж Південного узбережжя-6. Демерджі