Звідки беруться ідеї.
Досить багато років тому, коли ще навчався на фізичному факультеті, мав у житті важливу задачу: було необхідно добитися прихильності одної однокурсниці, маленької красуні з трошки задертим носом, сірими очима, світлим волоссям до плечей та дзвінким сміхом, який лунав інколи на весь наш корпус на Драгоманова 52. Вона була з російськомовної сім'ї, і я дуже любив слухати її акцент (в більшості випадків, при мені вона говорила на українській мові).
Маленька красуня вела свою лінію, яка полягала в тому, що всі кого вона удостоїла тінню посмішки повинні були бути біля її ніг без жодної надії на щось більш реальне. Таким чином, її важлива задача протирічила моїй важливій задачі, і це логічне протиріччя треба було якось вирішити.
Хоч це все і давно закінчилося, але розказувати про всі сюжети такого протистояння було б негарно. Але з тих часів у мене залишилася одна з цікавих ідей, ідея що допомагає вигадувати нові ідеї. Це тільки одна проста фраза, яку я придумав, здається, якраз тоді, коли маленька красуня вперше відмовилась піти зі мною в кіно, мотивуючи відмову тим, що у нас не получится. З того часу, якщо в житті виникає якась складна задача і є час подумати, згадується відповідь, яка тоді виникла у моїй свідомості:
Если что-то не получается, надо что-нибудь придумать.
Ця ідея спрацьовує у будь-якій складній життєвій ситуації. При цьому найкраще згадати, що, по-перше, придумати щось нове можливо завжди бо простір логічних можливостей є принципово невичерпним, і по-друге, нове може бути сильнішим від старого хоча б навіть з тої причини, що від нового ще не вигадали протидію (ці два міркування вже не мої).
На цьому можна би і закінчити, але треба ще сказати що не для всіх людей простір логічних можливостей є невичерпним. Наприклад, був іще один однокурсник, також із російськомовної родини, принциповий освободітєль, син гебіста і сам здається теж підгебешний, якщо судити по поведінці. Однокурсник цей був тупий, і все що вмів у житті робити так це по-бидлацькому жартувати і вміло хамити іншим (треба сказати, стиль жартів і хамства ідентифікував його гебешного татуся майже однозначно). При цьому він цілком очевидно розраховував на чиєсь заступництво, бо побитися боявся, одного разу після його хамства в читалці я не витримав, у відповідь на типові гебешні погрози досить неінтелігентно запропонував побитися, потім обізвав його останніми словами, після чого запанувала тиша. Потім я оглянувся і раптово побачив маленьку красуню, що сиділа за сусіднім столом і бачила весь інцидент, щоправда їй вся ця сцена здається не принесла ніякого задоволення. Після того були ще інші сюжети, але виникає неприємна думка, що якби я при ній, не знаючи що вона дивиться, на синка гебешного не кинувся, то не получилось би потім ніяких наступних сюжетів. Тобто, крім того щоб щось придумувати, треба у потрібний момент ще й сказати в обличчя тупому ублюдку що він тупий ублюдок, або й іще що-небудь гірше.
Маленька красуня вела свою лінію, яка полягала в тому, що всі кого вона удостоїла тінню посмішки повинні були бути біля її ніг без жодної надії на щось більш реальне. Таким чином, її важлива задача протирічила моїй важливій задачі, і це логічне протиріччя треба було якось вирішити.
Хоч це все і давно закінчилося, але розказувати про всі сюжети такого протистояння було б негарно. Але з тих часів у мене залишилася одна з цікавих ідей, ідея що допомагає вигадувати нові ідеї. Це тільки одна проста фраза, яку я придумав, здається, якраз тоді, коли маленька красуня вперше відмовилась піти зі мною в кіно, мотивуючи відмову тим, що у нас не получится. З того часу, якщо в житті виникає якась складна задача і є час подумати, згадується відповідь, яка тоді виникла у моїй свідомості:
Если что-то не получается, надо что-нибудь придумать.
Ця ідея спрацьовує у будь-якій складній життєвій ситуації. При цьому найкраще згадати, що, по-перше, придумати щось нове можливо завжди бо простір логічних можливостей є принципово невичерпним, і по-друге, нове може бути сильнішим від старого хоча б навіть з тої причини, що від нового ще не вигадали протидію (ці два міркування вже не мої).
На цьому можна би і закінчити, але треба ще сказати що не для всіх людей простір логічних можливостей є невичерпним. Наприклад, був іще один однокурсник, також із російськомовної родини, принциповий освободітєль, син гебіста і сам здається теж підгебешний, якщо судити по поведінці. Однокурсник цей був тупий, і все що вмів у житті робити так це по-бидлацькому жартувати і вміло хамити іншим (треба сказати, стиль жартів і хамства ідентифікував його гебешного татуся майже однозначно). При цьому він цілком очевидно розраховував на чиєсь заступництво, бо побитися боявся, одного разу після його хамства в читалці я не витримав, у відповідь на типові гебешні погрози досить неінтелігентно запропонував побитися, потім обізвав його останніми словами, після чого запанувала тиша. Потім я оглянувся і раптово побачив маленьку красуню, що сиділа за сусіднім столом і бачила весь інцидент, щоправда їй вся ця сцена здається не принесла ніякого задоволення. Після того були ще інші сюжети, але виникає неприємна думка, що якби я при ній, не знаючи що вона дивиться, на синка гебешного не кинувся, то не получилось би потім ніяких наступних сюжетів. Тобто, крім того щоб щось придумувати, треба у потрібний момент ще й сказати в обличчя тупому ублюдку що він тупий ублюдок, або й іще що-небудь гірше.