Jun 12, 2009 02:52
Ну от.. смішненька маленька дівчинка стоїть, вглядаючись у вікно... Ти ж так завжди намагаєшся здаватися сильною. а тепер така легка як пір"їнка от підхопить і понесе у вировітер.. А за вікном... ти ж пам"ятаєш, як писала чи ні то щось про бурю..
ледь вдихаєш п"янкого свіжого повітря ночі... і ахаха запах вареної чиєїсь картоплі в цю романтичну мить... і мов магніт приковують у небо зір миттєві спалахи.. Знов грім.. так ніжно би купатись в нім краплиною дощу, що ледь завмирає у пітьмі.. та все ж не хоче залишать тої нічної дискотеки...
от би до мене ти прийшов заліз через балкон ввійшов й повів мене на дах.. де грім гуля по чорнім небі. Я би боялась ти б сказав.. не бійся я тебе не лишу.. нізащо... й подумки... ніколи... І я б пішла у тую ніч з тобою в серці й пліч-о-пліч... ти пригорни мене я так зазябла.
Ну от а страшно, мов без дна це небо - море. і ти показуєш зорі одну із них дариш мені.. я знаю.. всі вони вже названі та так приємно пити це життя і щастя із твоїх долонь.. ти посміхаєшся, й либонь уперше відчуваєш те ж що й я.. й твої повіки вже летять туди, де п"ять хвилин назад ця дивна ніч так мерехтіла...
і лиш по камені сповза як я маленька і легка дощу сльоза..