... історія напередодні Гелловіну...
...навіяно постом ( ruda_pani "Кельти в Україні")...
Що відомо про популярне нині по всьому світу свято Гелловіну (англ. Halloween, Hallowe’en: IPA: /ˌhæləˈwin/)?
... найперш відомо, що це свято походить від старовинних кельтських святкувань жнив та днів мертвих...
кельти
Про самих кельтів же легко можна дізнатися наступне:
Кельти - група племен індоєвропейського походження, що в першому тисячолітті до н. е. мешкали на території Франції, Німеччини, Швейцарії, Австрії, Чехії, Іспанії, Північної Італії, Британії, Ірландії, частини Балкан, Західної України.
Отож, бачимо - володіння кельтів сягали території нинішньої Західної України.
Цікаво, які залишились від них сліди? (ще раз наголосимо - мова йде про перше тисячоліття до нашої ери...)
Зокрема, читаємо наступне: "...У 191 до н. е. римляни витіснили з Північної Італії племена бойів, що відкрило їм шлях завоювання плодючих земель в долині р. По. Значні військові успіхи римлян у Південній та Східній Іспанії дозволили їм узяти під контроль західне узбережжя Середземного моря і створили необхідні передумови для завоювання Південної Галлії, яке й завершилося у 125 до н. е. Напади кімврів та тевтонів наприкінці ІІ ст. до н. е., а також військові походи римлян на Балканах підірвали могутність кельтів на Дунаї та в Карпатській котловині. Нищівного удару кельтським племенам цього регіону було завдано даками, які між 60 та 45 р. до н. е. розгромили ополчення бойів і таврісків, у результаті чого кельти назавжди втратили гегемонію у Карпато-Дунайському ареалі..."
І тут багато хто із здивуванням і недовірою може виявити для себе, що тих слідів давніх кельтів в Україні - дуже багато! З багатьма із них ми всі знайомі, не підозріваючи, що це - власне що сліди давніх кельтів!...
1) Сліди кельтської присутності в сучасній українській мові:
... в дописі "Цікаві факти з порівняльного мовознавства: про що свідчить суфікс "-ин / -їн"? " розповідається про зміст книги відомого українського професора мовознавця Костянтина Тищенка, у якій, зокрема, сказано:
"... суфікс "-ин" формально й семантично тотожний з бритським: напр., кімр. -yn: pysgod ~ pisgodyn "риба-рибина", plant ~ plentyn "дітва-дитина", також - blew ~blewyn "волос-волосина", gwellt ~gwelltyn"сіно/ солома-соломина", pluf ~ plufyn "пір'я-пір’їна" і багато інших... Напрям мовного впливу тут незаперечний, адже доведено, що сингулятивне -in народилося і сформувалося саме у бритських мовах [Cuzolin, 266; Bednarczuk, 659, 689, 698].
... Ця бритська інновація з суфіксом -in спочатку мала значення зменшувальності (пор. дотепер gwelltyn соломинка -'gwelltbach', букв. мале сіно) і утворювалася від колективних назв. На дальшому ж етапі самі ці вихідні назви стали сприйматися як "коротші" (!) форми множини від явно вторинного сингулятивну, - пор. у нас громадянин - громадяни, селянин - селяни. Наприклад, у давньокімрській мові для позначення поняття "пташИНа" з'явилося слово eterin (у сучасній валлійській aderyn): воно було утворене від форми множини atar (у сучасній валлійській adar) 'птаство, птиця, птахи' [там само]. Не можна не звернути увагу на те, що саме у такий спосіб утворюються і укр. люд(и) ~ людина, рід ~ родина, твар ~ тварина, хліб ~ хлібина, зерно ~ зернина та ін...
Л. Беднарчук також вказує на появу синґулятивів на -in саме у бритських мовах [Bednarczuk, 659]: тут "від колективних (збірних) іменників можуть утворюватися сиґулятивні фор з суфіксом -yn, напр., plant 'dzieci' - plent-yn 'dziecko'" [Bednarczuk, 689], тобто дитИНа. Також і у бретонській мові "як і в інших бритських мовах, від іменників collectiva утворюються singulativa (напр., logod-en 'миша'), а ті далі можуть отримувати нове закінчення множини (pir-in-ou 'грушки')" [Bednarczuk, 698]..."
... зібрані дані унаочнюють питомий характер українського суфікса -ИН,-Їн, який за походженням своїм є добре освоєним бритським келтьтизмом..."!!!" (див. вказаний вище виділений червоним допис)...
... а цей суфікс також входить в назву нашої країни- "України"...
... в підсумку усвідомлюємо, що
Україна = у - край - Ін - а
де суфікс "ін" - співпадає з бритським кельтизмом ! ...)
Отож, вже тільки ради того, щоб краще розуміти походження рідної нам усім назви, вказаний допис (а краще - всю книжку професора К. Тищенка) варто прочитати...
2) Сліди кельтської присутності в культурі сучасних українських субетносів.
Одна з груп кельтських племен - бойї - залишила свій слід на карті і в історії України, у назві історико - етнографічної області Бойківщина на північних і південних схилах Карпат. Бойі прийшли сюди з Богемії на рубежі тисячоліть , але згодом були витіснені даками на правий берег Дунаю, влаштувавшись в Панноні , на території сучасної західної Угорщини, східній Австрії і частково Словенії та Сербії...
Сучасні бойки, що населяють Бойківщину, офіційно вважаються субетнічною групою українців, що мають свій власний, бойківський діалект української мови. Деякі антропологи вважають, що бойки - нащадки місцевих праслов'янських племен і кельтів...
Ще одне - генетичне - підтвердження наявності кельтських предків у якоїсь частини сучасних українців: рудий колір волосся, який, як відомо, є безперечною ознакою кельтського походження. На сьогоднішній день природний рудий колір волосся мають 3 % населення планети. З них 11 % живуть в Ірландії і Шотландії , 5% - у Скандинавії , 1% - в південній Європі. На території сучасної України ареал "підвищеної рудуватості ", загалом нетиповий для слов'ян, знаходиться в Малинському і Коростеньському районах Житомирської області... (більше деталей про це тут)...
У іншому джерелі додається:
"... бойки, як бретонці чи шотландці, мали т.зв. “довгі хати” - це коли житлові й господарські споруди розміщувалися під одним дахом...
...бойківські чоловіки, десь до середини ХІХ ст., а в високогірних регіонах аж до початку ХХ століття, мали звичай заплітати передні пасма волосся з двох боків в кіски... так само, як колись робили це колись кельти...
... якщо уважно вдивитися у бойківську вишивку, навіть з рослинними мотивами, важко не помітити, що орнамент часто виявляється поділений на поєднані один з одним дрібні квадрати. Можливо, це також відгомін кельтського замилування клітинкою, що особливо колоритно знайшов втілення у шотландців...
Гуцулам у спадок від кельтів дістався топірець - ритуальна зброя, а бойкам півень - ритуальний птах. Та й гуцульський танець "Аркан" (від лат. таємний) чимось подібен до кельтської пісні про сідр - "Ev Sistr". Заселивши Балкани, племена бойїв і гуцулів вплинули на культуру Трансильванії, де пізніше утворилась Романська держава (Румунія), а частина білих хорват переселилась до лівого притоку Дунаю і на річці Морава утворили королівство Велика Моравія.
Друїди фарбували яйця в червоний колір на честь сонця, використовуючи для цього квітки або корінь морени. Це було символом циклічного відродження, так як з неживого яйця з'являлося жива істота. Червоні шкарлупки кидали в річки, щоб вони допливли коли-небудь до берегів Блаженного острова, несучи з собою звістку про те, що сонце і сезон відродження повернулися. Цю традицію продовжили і гуцули..."
бойки)
кельти
...