Одна з нескінченних темalex009pOctober 3 2013, 17:23:45 UTC
Ця тема обговорювалася такими особистостями за всю історію людства!!! Дивним чином вона зачіпає усіх - від Святих отців до запеклих атеїстів. І всі мають право на свій погляд - від визнаних світом філософів до американських комедійних актрис )). Усі - значить, кожен із нас. Є й такий підхід: будь-яка релігія - це інтерпретація. Колективна інтерпретація тих, якщо завгодно, істин, які у той чи інший спосіб ставали надбанням людства на різних етапах його розвитку. А далі - хто на що… Власне, про це і йдеться в наведеному тексті. Одному з мільйонів на цю тему. На жаль, зазвичай - це нтерпретації в діапазоні від «если слышал, то не понял; если понял, то не так» до «застав дурня Богу молитися - він і лоб розіб’є». Віра і вірування на відміну від релігійних переконань стає невід’ємною частиною сутності людини не у війнах прихильників різних релігій, не у диспутах, не на масових зібраннях і не у спадщину від «дикунів»-пращурів , а коли людина пропускає через себе отримані знання і підсвідомі відчуття, залишаючись наодинці сама із собою. І тоді кожному, мабуть, надана можливість відчути, чи є в ньому щось таке… Тобто, він запрограмований на генетичному рівні біоробот чи сутність духовна? А далі - кожен вирішує для себе, чи через вишкіл спецслужб і сумнівний, але багатомільйонний бізнес підніматися у релігійній ієрархії до патріарших висот, чи просто орієнтуватися в житті на певні критерії, які називають релігійними. За те, що хтось обгорів до ран під променями сонця, можна звинувачувати або цього бідолаху, або сонце. Але все ж таки, чи варто звинувачувати сонце. Дуже схоже на те, що справедлива критики релігій з вражаючою настирливістю повторює банальну історію про викинуте разом з брудною водою немовля. Прикро за тих, хто вважає, що у цій темі знає остаточну відповідь напевно. Претензія будь-якої людини на абсолютне знання і на право безумовного пояснення всього сутнього вряд чи є свідченням її клінічно здорового розуму.
Re: Одна з нескінченних темlvivilOctober 4 2013, 07:48:41 UTC
... дякую за увагу до допису та коментар!
так, тема складна...)
<всі мають право на свій погляд> - безперечно, так і є...
<Власне, про це і йдеться в наведеному тексті. Одному з мільйонів на цю тему.> - так є. Зауважу тільки, що мільйони текстів - то статистична констатація. Ці мільйони текстів - не рівноцінні за форматом і внутрішнім змістом. Їх можна класифікувати на групи: як за формальн7ою точкою зору, так і за глибиною та чіткістю мислення вже в рамках кожної з таких груп.
<Віра і вірування ... стає невід’ємною частиною сутності людини ..., коли людина пропускає через себе отримані знання і підсвідомі відчуття, залишаючись наодинці сама із собою.> - ну, це зрозуміло. Питання не в тому, а в іншому - Ви ж самі вище написали "колективна інтерпретація"... колективна... Тобто йдеться про релігію, як суспільний феномен. Навіть більше - про суспільні колективні прояви того феномену, і тут неможливо не погодитись, що в тому проявляються такі явища, як суспільна-колективна психологія, наприклад, а за нею - інші психологічно-колективні явища, з нею пов"язані, включно з колективним підсвідомим. В тому твердженні нема нічого особистого, як і лірики - пафосу-романтики. Просто відомий факт: є колективне підсвідоме, а люди, піддаючись йому, втрачають індивідуальність і починають діяти стадно, уподоблюючись, як Ви ото сказали, біороботам, а не духовним сутностям, наділеним індивідуальністю.
Мені здається, що й у Святому Письмі на той рахунок є немало застережень, виражених у формі критики фарисеїв і садукеїв, які виконують заповіді формально, бездумно, повертаючи форму законів наперекір їх суті "любити ближнього, як себе самого". Чи берегтися всяких лжепророків, наприклад. Саме стадні (с успільно-колективні) інстинкти людей є в тій справі "слабкою ланкою"...
<А далі - кожен вирішує для себе, чи через вишкіл спецслужб і сумнівний, але багатомільйонний бізнес підніматися у релігійній ієрархії до патріарших висот, чи просто орієнтуватися в житті на певні критерії, які називають релігійними.> - дивні альтернативи Ви тут навели. В контеексті змісту основного посту альтернативами є дві крайні позиції: світогляд релігійний, де релігія розглядається як різновид колективної організації, базована на ірраціональній складовій людської психіки - з одного боку, а з іншого - світогляд науковий, який тяжіє до раціонального пояснення реальності, але якраз в силу того і не може дати відповіді на більшість запитань, які люди ставлять і конче хочуть мати тверді відповіді.
Тут то ми і підходимо до суті. Наука - не всесильна і не всезнаюча. Кожен розуміє, що ми всі в житті користуємось плодами науки, але на кожному етапі історії ті плоди є різними і завжди мають межу. Вчора ми мали одне і могли одне, нині ми маєм дещо інше і можливості людини інші, але вони завжди обмежені. І наука не може дати відповідей на всі питання - вона намагається їх знаходити і пропонує варіанти, але то ніколи не є остаточним вердиктом.
Звичайним людям з тим миритися важко - більшість із них хоче мати в руках якусь істину, така вже наша людська психологія. От і було знайдено відповідну форму для такої потреби - форму релігійну. В релігіях у певній формі сформульовані певні "істини", які для людини виглядають стійкими і дають почуття комфорту, роблять світ зрозумілим, певним і надійним.
В тому вся різниця.
Я далеко не у всьому поділяю позицію автора книги, яку пропоновано в основному дописі. Але в ній є багато цікавого, є форма мислення, динаміка думки - якщо не намагатись сприймати тио все у форматі "правда-брехня", а оцінювати за шкалою інтелектуальної естетики (чимось подібно на те, як ми сприймаємо музику, наприклад), то читання того тексту задоволення дає.
Принаймі людям мого типу, бо воно ніяк не може задіти мого "внутрішнього святого, яке я відчуваю, залишаючись наодинці сам із собою"... от і все.
Мені здається, що нинішніх віруючих одинаково має хвилювати не тільки боротьба з атеїстами та агностиками, але й той вал "фальшивих релігій і вірувань", які під виглядом традиційних накривають сучасні суспільства.
... загалом я хотів сказати, що люди потребують пастирів, але з тою роллю не справляються ні сучасні науковці, ні релігійні діячі, ні політики... ...так є...
Re: Одна з нескінченних темalex009pOctober 4 2013, 09:58:16 UTC
"... загалом я хотів сказати, що люди потребують пастирів, але з тою роллю не справляються ні сучасні науковці, ні релігійні діячі, ні політики..." Саме так і є...
Дивним чином вона зачіпає усіх - від Святих отців до запеклих атеїстів. І всі мають право на свій погляд - від визнаних світом філософів до американських комедійних актрис )).
Усі - значить, кожен із нас. Є й такий підхід: будь-яка релігія - це інтерпретація. Колективна інтерпретація тих, якщо завгодно, істин, які у той чи інший спосіб ставали надбанням людства на різних етапах його розвитку. А далі - хто на що…
Власне, про це і йдеться в наведеному тексті. Одному з мільйонів на цю тему.
На жаль, зазвичай - це нтерпретації в діапазоні від «если слышал, то не понял; если понял, то не так» до «застав дурня Богу молитися - він і лоб розіб’є».
Віра і вірування на відміну від релігійних переконань стає невід’ємною частиною сутності людини не у війнах прихильників різних релігій, не у диспутах, не на масових зібраннях і не у спадщину від «дикунів»-пращурів , а коли людина пропускає через себе отримані знання і підсвідомі відчуття, залишаючись наодинці сама із собою. І тоді кожному, мабуть, надана можливість відчути, чи є в ньому щось таке… Тобто, він запрограмований на генетичному рівні біоробот чи сутність духовна?
А далі - кожен вирішує для себе, чи через вишкіл спецслужб і сумнівний, але багатомільйонний бізнес підніматися у релігійній ієрархії до патріарших висот, чи просто орієнтуватися в житті на певні критерії, які називають релігійними.
За те, що хтось обгорів до ран під променями сонця, можна звинувачувати або цього бідолаху, або сонце. Але все ж таки, чи варто звинувачувати сонце. Дуже схоже на те, що справедлива критики релігій з вражаючою настирливістю повторює банальну історію про викинуте разом з брудною водою немовля.
Прикро за тих, хто вважає, що у цій темі знає остаточну відповідь напевно. Претензія будь-якої людини на абсолютне знання і на право безумовного пояснення всього сутнього вряд чи є свідченням її клінічно здорового розуму.
Reply
так, тема складна...)
<всі мають право на свій погляд> - безперечно, так і є...
<Власне, про це і йдеться в наведеному тексті. Одному з мільйонів на цю тему.> - так є. Зауважу тільки, що мільйони текстів - то статистична констатація. Ці мільйони текстів - не рівноцінні за форматом і внутрішнім змістом. Їх можна класифікувати на групи: як за формальн7ою точкою зору, так і за глибиною та чіткістю мислення вже в рамках кожної з таких груп.
<Віра і вірування ... стає невід’ємною частиною сутності людини ..., коли людина пропускає через себе отримані знання і підсвідомі відчуття, залишаючись наодинці сама із собою.> - ну, це зрозуміло. Питання не в тому, а в іншому - Ви ж самі вище написали "колективна інтерпретація"... колективна... Тобто йдеться про релігію, як суспільний феномен. Навіть більше - про суспільні колективні прояви того феномену, і тут неможливо не погодитись, що в тому проявляються такі явища, як суспільна-колективна психологія, наприклад, а за нею - інші психологічно-колективні явища, з нею пов"язані, включно з колективним підсвідомим.
В тому твердженні нема нічого особистого, як і лірики - пафосу-романтики. Просто відомий факт: є колективне підсвідоме, а люди, піддаючись йому, втрачають індивідуальність і починають діяти стадно, уподоблюючись, як Ви ото сказали, біороботам, а не духовним сутностям, наділеним індивідуальністю.
Мені здається, що й у Святому Письмі на той рахунок є немало застережень, виражених у формі критики фарисеїв і садукеїв, які виконують заповіді формально, бездумно, повертаючи форму законів наперекір їх суті "любити ближнього, як себе самого". Чи берегтися всяких лжепророків, наприклад. Саме стадні (с успільно-колективні) інстинкти людей є в тій справі "слабкою ланкою"...
<А далі - кожен вирішує для себе, чи через вишкіл спецслужб і сумнівний, але багатомільйонний бізнес підніматися у релігійній ієрархії до патріарших висот, чи просто орієнтуватися в житті на певні критерії, які називають релігійними.> - дивні альтернативи Ви тут навели. В контеексті змісту основного посту альтернативами є дві крайні позиції: світогляд релігійний, де релігія розглядається як різновид колективної організації, базована на ірраціональній складовій людської психіки - з одного боку, а з іншого - світогляд науковий, який тяжіє до раціонального пояснення реальності, але якраз в силу того і не може дати відповіді на більшість запитань, які люди ставлять і конче хочуть мати тверді відповіді.
Тут то ми і підходимо до суті. Наука - не всесильна і не всезнаюча. Кожен розуміє, що ми всі в житті користуємось плодами науки, але на кожному етапі історії ті плоди є різними і завжди мають межу. Вчора ми мали одне і могли одне, нині ми маєм дещо інше і можливості людини інші, але вони завжди обмежені. І наука не може дати відповідей на всі питання - вона намагається їх знаходити і пропонує варіанти, але то ніколи не є остаточним вердиктом.
Звичайним людям з тим миритися важко - більшість із них хоче мати в руках якусь істину, така вже наша людська психологія. От і було знайдено відповідну форму для такої потреби - форму релігійну. В релігіях у певній формі сформульовані певні "істини", які для людини виглядають стійкими і дають почуття комфорту, роблять світ зрозумілим, певним і надійним.
В тому вся різниця.
Я далеко не у всьому поділяю позицію автора книги, яку пропоновано в основному дописі. Але в ній є багато цікавого, є форма мислення, динаміка думки - якщо не намагатись сприймати тио все у форматі "правда-брехня", а оцінювати за шкалою інтелектуальної естетики (чимось подібно на те, як ми сприймаємо музику, наприклад), то читання того тексту задоволення дає.
Принаймі людям мого типу, бо воно ніяк не може задіти мого "внутрішнього святого, яке я відчуваю, залишаючись наодинці сам із собою"... от і все.
Мені здається, що нинішніх віруючих одинаково має хвилювати не тільки боротьба з атеїстами та агностиками, але й той вал "фальшивих релігій і вірувань", які під виглядом традиційних накривають сучасні суспільства.
... загалом я хотів сказати, що люди потребують пастирів, але з тою роллю не справляються ні сучасні науковці, ні релігійні діячі, ні політики... ...так є...
Reply
Саме так і є...
Reply
Leave a comment