буттєве...
Сьогодні в мого давнього друга ДН...
...
Він - достойний, чесний, працьовитий, дуже талановитий, душею добрий, здоровенний тілом чолов'яга, якого я дуже шаную і поважаю.
Колись він щиро, правдиво, прекрасно, неперевершено описував онлайн віршами відчуття і почуття своєї бурхливої юності... нині - скромно собі живе у свому рідному селі, фермерствує...
дай Боже йому здоров'я і удачі!
Ось кілька віршів з минулого...
...
* * *
Життя - до вічності.
Літа - до мудрості.
Ніч - до світання.
Мить - до кохання.
Іду за мудрістю
На голос вічності,
Так довго спить
Жадана мить...
...
* * *
З усіх пекучостей я виберу кохання,
З усіх нещиростей - твоїх усмішок лід,
З усіх відвертостей я виберу мовчання,
З усіх слідів - твій полиновий слід.
...
* * *
Я не ковток води в пустелі -
Мене самого спрага мучить.
Нема небес - низенькі стелі,
Мій погляд не за вами тужить.
А ви - листи, жалі і болі,
А я мовчу - хоча би слово,
Невже вам пити не доволі
Мою байдужість полинову.
Мені ніяк не зрозуміти:
Ну хто я вам і що я маю,
Скажіть, яким таким магнітом
Я вас до себе притягаю?
Ця повінь ваша недоречі,
Благословіть мою жорстокість.
Хай спокій зійде вам на плечі
І на мої прощальні кроки.
...
* * *
В середньовіччі існував звичай,
за яким незаймана дівчина могла
врятувати від смерті приреченого,
беручи з ним шлюб під шибеницею
або коло плахи.
За мить, за дих, за крок від страти,
В очах приреченості згода,
І потойбічний усміх ката,
В якому дзвонить насолода.
Зчорнів, як тінь, зів'яли губи,
Нема істерики - німію,
Петля - добродійка голубить
Тремтливі хрящики на шиї.
Над головою ворон чорний.
Я ще живий, а він вже карка.
Двигтить в конвульсіях потворних
Душа - згвалтована весталка.
Ще бар-рабани смертний трем ллють,
Петля ще грається, лоскоче,
Та мить... з-під ніг потягнуть Землю
І сонце вимкнуть, вимкнуть очі...
Дивлюсь приречено на натовп,
Шукаю іскорку єдину.
Мене ж так просто врятувати,
Знайдись, незаймана дівчино.
Врятуй мене, о неповторна,
Хай кров у жилах розхолоне,
Зміни печаль мелодій чорних
На марш весільний Мендельсона.
Зніми петлі могильні узи
Взамін на узи Гіменея.
Я б радше став відмінним мужем,
Ніж поріднився із петлею.
Мене ж так просто врятувати -
Прийди мені здалека, зблизька,
Запросим на весілля ката,
Поробим з шибениць колиски!
Дивлюсь приречено на натовп...
...
* * *
Коли ще Бог мене любив
І напинав мої вітрила,
Коли я дні, мов вина пив,
Мене ця жінка не любила.
А недонавчений скрипаль
Досмикав молодості гами,
Росла, росла моя печаль
І стала гордістю з роками.
...
* * *
Мені це все осточортіло -
Ану всіх к бісу.
Я душу однесу і тіло
У скит до лісу.
Збудую хижу невелику -
Солома - стріха,
І буду жити там довіку
На зло всім лихам.
Довкола квітами засію
Чи лободою,
Дипломом фізика накрию
Баняк з їдою.
Із книг візьму Святе писання,
І більш нічого.
І буду з рання до смеркання
Молити Бога,
Щоби возніс думки-приблуди
Над суєтою,
Щоби в мої стражденні груди
Влив супокою.
З мирських пилюк душею встану
Від дум урочих
І може, Вічності загляну
В прозорі очі.
Зіллюся з небом воєдино,
Зіллюсь з землею,
Зіллюся з Богом-Духом-Сином,
Зіллюсь душею.
І засія блаженством хата
І храмом здасться,
Запахне ладан в ній і м'ята,
Запахне щастя...
Я власну пасіку надбаю
Обов'язково,
Над вухом бджілочки літають,
Бжумчать казково.
А в сотах мед - бальзам для тіла,
Напій із раю,
А я в диму духмяно-білім
Меди збираю.
Навколо щебет солов'їний -
Едем, та й годі,
І я, дикун щасливий, гину
У насолоді.
Навчусь в сопілку награвати,
Так, для забавки.
А забреде в мої пенати
Хтось типу Мавки,
Візьму отак - от за намисто
І до порога.
Не спокушай, скажу, нечиста,
Побійся Бога.
А щоб хоч чимось вгамувати
Гріховні струми,
Я буду тіло шматувати
Кавалком гуми.
Покаюсь щиро у гріхові.
( Ех, чорноброва! )
І в ніч піду, л-лихий, дубові
Рубати дрова.
І знову спокій, спокій, спокій
І дні, і ночі.
Я може вийду в світ широкий,
Коли захочу
Поглянути на всіх вас. Стиха
Прийду, постою...
І посміюсь беззвуким сміхом
Над суєтою.
І знову спокій, спокій, спокій..
Прості і звичні
Минати тихо будуть роки -
Цей шлях у вічність.
Я буду вік весь, взимку, літом
Ходити босий,
Сніги під п'ятами топити,
Збивати роси.
І доживу до років двіста,
Дитя природи.
Прийде до мене Смерть Костиста -
Нехай приходе.
Я сам їй косу поклепаю,
Вберуся в чисте,
І разом з нею заспіваю
Щось голосисте.
І скаже тихо Смерть Всесильна:
Ти вибач - мушу,
І забере мою стерильно
Чистеньку душу.
Ну ось і все...
http://malashevsky.blogspot.com/