Яке майбутнє у фестиваля Підкамінь;?
Originally posted by sotnyk at Яке майбутнє у фестиваля "Підкамінь"?
"Підкамінь-2008"
"Підкамінь-2013"
На мій погляд, постійного відвідувача фесту "Підкамінь", починаючи з першого, 2007 року, фестиваль, щоразу більше, стикається з проблемою, яку я б назвав, "проблема публіки". З кожним роком досвіду в організаторів більшає, перебування на фестивалі усе комфортніше, розголос про подію поширюється (на запит "Підкамінь фестиваль" Гугл дає 102000 посилань), а публіка гіршає... Така ось, "невідповідність". Оскільки чітку тенденцію я споглядаю, вже, сьомий рік поспіль, можна спробувати із цим розібратися.
Перші пару років основну масу гостей фестивалю складала, саме, "фестивальна публіка": Варто додати, що фестиваль провадиться у "серці" української України, на Львівщині, й на нього прагнули потрапити українці Києва, Харкова, Одеси, щоб "подихати Україною", відчути себе, серед своїх, "як вдома", вільно спілкуватися українською, не ризикуючи почути у відповідь "Ти чо, с сєла?" або, "Ти чо, западєнєц?" Хто був, має пам’ятати, що то була за чудова атмосфера: посмішки, обійми, море вишиванок... Грона мобілок, що звисають на стовпах з безкоштовними розетками (величезна дяка організаторам за ідею!), заряджаючись, а у той час власники, десь, тиняються по фесту, намети на фестивальному полі та у лісі, годинами без хазяїв (у цей час людина, може, в сусідів чай п’є а, може, біля основної сцени а, може, на Камінь полізла...) В мене самого ноутбук весь час лежав в наметі й не ставало на думку тягати його із собою!)
У 2009 в мене з-під намету поперли сокиру... Цьогоріч довелося слухати зі сцени оголошення про дві вкрадені у наметовому містечку гітари й не тільки їх а, також, спостерігати на фестивалі міліцейські патрулі із собаками, без яких, якось, обходилися перші роки. Добре, це - загальновідома гостям фестивалю історія, а нас цікавить, стале погіршення "якості" гостей. Причина тут, на мі погляд, саме у популярності фестивалю "Підкамінь". Він став однією зі знакових подій року не тільки для району та області а, цілої України, одним з важливих заходів літа, не побувати на якому, просто, неможливо, бо ж там будуть "усі". Й потягнувся до Підкаменю на фестиваль народ з усіх околиць, сіл та селищ... Я їх чудово розумію: три дні чудової гулянки на природі, файна музика, під яку можна "погоцати" та "відірватися", море пива, до пива та міцніше, за пиво, можливість побачити "усіх своїх" та себе показати. Людина, яка, навряд чи, поїде, скажімо, у Броди спеціально на виступ якогось відомого гурту, до Підкаменю поїде, напевне. Такий, собі, аналог Дня села чи Дня молоді, тільки масштабніше. Це стало помітно, вже, 2009-го й не тому, що сокиру поцупили: помітно це стало з асортименту яток на Алеї майстрів. Авторські вироби декоративно- ужиткового мистецтва вимушені були поступитися місцем китайському ширвжитку, усім цим блимаючим у темряві ріжкам, пластиковим намистам та гребінцям, гумовим маскам Людини-Павука та капелюхам для лазні з написами, на кшталт "Шеф всегда прав!". Тобто, тон на фестивалі стали задавати не поціновувачі етно-року та worldmusic, а звичайна пересічна публіка. Та, хвалити Господа, що це пересічна західноукраїнська публіка, яка залюбки слухає та відривається під "Тартак" та От вінта!", а не вимагає від організаторів Григорія Лепса чи Стаса Михайлова!
Ну й, відповідно, зворотній процес: фестивальна публіка, потроху, перекочовує на інші фести, бажано, нові, як от, "Франко: місія", тощо.
Добре, скажете ви мені: можна погодитися з причинами (а, можна, звісно, не погоджуватися), але що із цим робити? Варіанти платного входу на фестиваль, знаю, обговорювалися, але це неможливо зробити з декількох причин й, найперша - технічна та фінансова: розміри фестивального поля усі добре уявляють. А, ще ж, ліс, де останніми роками полюбляють ставати табором гості, замість наметового містечка на полі: набагато приємніше у лісі спекотним днем, ніж на палючому сонці! Його не обгородиш та сторожу вздовж паркану не поставиш. Так що, ці варіанти відпадають. Відповідь: поки, не знаю. Для мене Підкамінь, вже, традиція, не уявляю літа без цього фестивалю. Будемо думати.
Окремо хочу подякувати волонтерам з Молодого Народного Руху та іноземним волонтерам (З Туреччини, Іспанії, Південної Кореї та інших країн), які підтримували чистоту та порядок на території.
"Підкамінь-2008"
"Підкамінь-2013"
На мій погляд, постійного відвідувача фесту "Підкамінь", починаючи з першого, 2007 року, фестиваль, щоразу більше, стикається з проблемою, яку я б назвав, "проблема публіки". З кожним роком досвіду в організаторів більшає, перебування на фестивалі усе комфортніше, розголос про подію поширюється (на запит "Підкамінь фестиваль" Гугл дає 102000 посилань), а публіка гіршає... Така ось, "невідповідність". Оскільки чітку тенденцію я споглядаю, вже, сьомий рік поспіль, можна спробувати із цим розібратися.
Перші пару років основну масу гостей фестивалю складала, саме, "фестивальна публіка": Варто додати, що фестиваль провадиться у "серці" української України, на Львівщині, й на нього прагнули потрапити українці Києва, Харкова, Одеси, щоб "подихати Україною", відчути себе, серед своїх, "як вдома", вільно спілкуватися українською, не ризикуючи почути у відповідь "Ти чо, с сєла?" або, "Ти чо, западєнєц?" Хто був, має пам’ятати, що то була за чудова атмосфера: посмішки, обійми, море вишиванок... Грона мобілок, що звисають на стовпах з безкоштовними розетками (величезна дяка організаторам за ідею!), заряджаючись, а у той час власники, десь, тиняються по фесту, намети на фестивальному полі та у лісі, годинами без хазяїв (у цей час людина, може, в сусідів чай п’є а, може, біля основної сцени а, може, на Камінь полізла...) В мене самого ноутбук весь час лежав в наметі й не ставало на думку тягати його із собою!)
У 2009 в мене з-під намету поперли сокиру... Цьогоріч довелося слухати зі сцени оголошення про дві вкрадені у наметовому містечку гітари й не тільки їх а, також, спостерігати на фестивалі міліцейські патрулі із собаками, без яких, якось, обходилися перші роки. Добре, це - загальновідома гостям фестивалю історія, а нас цікавить, стале погіршення "якості" гостей. Причина тут, на мі погляд, саме у популярності фестивалю "Підкамінь". Він став однією зі знакових подій року не тільки для району та області а, цілої України, одним з важливих заходів літа, не побувати на якому, просто, неможливо, бо ж там будуть "усі". Й потягнувся до Підкаменю на фестиваль народ з усіх околиць, сіл та селищ... Я їх чудово розумію: три дні чудової гулянки на природі, файна музика, під яку можна "погоцати" та "відірватися", море пива, до пива та міцніше, за пиво, можливість побачити "усіх своїх" та себе показати. Людина, яка, навряд чи, поїде, скажімо, у Броди спеціально на виступ якогось відомого гурту, до Підкаменю поїде, напевне. Такий, собі, аналог Дня села чи Дня молоді, тільки масштабніше. Це стало помітно, вже, 2009-го й не тому, що сокиру поцупили: помітно це стало з асортименту яток на Алеї майстрів. Авторські вироби декоративно- ужиткового мистецтва вимушені були поступитися місцем китайському ширвжитку, усім цим блимаючим у темряві ріжкам, пластиковим намистам та гребінцям, гумовим маскам Людини-Павука та капелюхам для лазні з написами, на кшталт "Шеф всегда прав!". Тобто, тон на фестивалі стали задавати не поціновувачі етно-року та worldmusic, а звичайна пересічна публіка. Та, хвалити Господа, що це пересічна західноукраїнська публіка, яка залюбки слухає та відривається під "Тартак" та От вінта!", а не вимагає від організаторів Григорія Лепса чи Стаса Михайлова!
Ну й, відповідно, зворотній процес: фестивальна публіка, потроху, перекочовує на інші фести, бажано, нові, як от, "Франко: місія", тощо.
Добре, скажете ви мені: можна погодитися з причинами (а, можна, звісно, не погоджуватися), але що із цим робити? Варіанти платного входу на фестиваль, знаю, обговорювалися, але це неможливо зробити з декількох причин й, найперша - технічна та фінансова: розміри фестивального поля усі добре уявляють. А, ще ж, ліс, де останніми роками полюбляють ставати табором гості, замість наметового містечка на полі: набагато приємніше у лісі спекотним днем, ніж на палючому сонці! Його не обгородиш та сторожу вздовж паркану не поставиш. Так що, ці варіанти відпадають. Відповідь: поки, не знаю. Для мене Підкамінь, вже, традиція, не уявляю літа без цього фестивалю. Будемо думати.
Окремо хочу подякувати волонтерам з Молодого Народного Руху та іноземним волонтерам (З Туреччини, Іспанії, Південної Кореї та інших країн), які підтримували чистоту та порядок на території.