літня казка
чи пам'ятаєте майже чарівну, казкову перемогу збірної Данії на Євро 92? у цієї казки є і інша сторона, але вона не весела, більш того страшна, але божественна.
у 1992 році з політичних причин збірна Югославії була відсторонена від участі в турнірі проходив в Швеції. ця подія - типовий "чорний лебідь", призвела до того, що збірна Даніі - яка не потрапила на турнір - була запрошена замінити югославів.
спочатку ніхто в Данії не повірив в цю новину, всі думали що це жарт. потім не вірив в це тренер данців Ріхард Меллер-Нільсон, пізніше коли вже стало ясно, що це не розіграш, стали збирати датських футболістів з усіх курортів світу, справа це було дуже складна, хоча б тому, що і футболісти думали, що це розіграш і вішали слухавки. з великими труднощами тренеру вдалося умовити футболістів прибути в розташування збірної. наприклад Міхаель Лаудруп не приїхав, він конфліктував з тренером і не хотів переривати свій відпочинок, тим більш що всі в світі розуміли, що Данія їде на турнір в якості статистів.
це розумів і Меллер-Нільсон, тому він попросив футболістів не переривати відпочинок, так як після трьох ігор кожен зміг би продовжити його. у команди не було ні плану тренувань, ні аналізу суперників, взагалі нічого не було. ідея була: вийдемо на поле, торкнемося м'яча, а там видно буде що робити далі.
так само від чемпіонату спочатку відмовився Кім Вільфорт, причина була жахлива - його маленька дочка вмирала в лікарні для хворих на рак. тренер і команда розуміли в якому стані перебуває батько Вильфор. йому запропоновали будь-які умови, що він сам вибере. він відмовився. але ось хворій дівчинці стало краще, і вона разом з дружиною Кіма, попросила його поїхати на чемпіонат. тренер Нільсон дозволив Вільфорт після матчу відразу повертатися в Данію, позаяк все було дуже близько.
перший матч Данія грає внічию з англійцями, у другому програє Швеції. дитині стає погано, і в перерві дружина просить Вільфорта терміново повернутися в Копенгаген. вільфорт збирає валізу і їде - просить товаришів його не чекати, він прийняв рішення покинути турнір. всі все розуміють, Кім їде. матч з Францією він дивиться вже в лікарні разом з донькою. данія відкриває рахунок, Франція порівнює, все йшло до вильоту але в самому кінці Ельструп забиває Франції переможний гол.
Вільфорт бачить, як вся лікарня, оголошується щасливими криками. хворі, нещасні люди, яким залишилося жити майже нічого - люди що стогнали а хто й плаче від страшних болей, лисі, худі, знесилені, що втратили блиск в очах - раптом оживають, і він бачить навколо щасливих людей. він бачить як у всіх палатах радіють, він бачить свою щасливу доньку. вони забули про свою смертельну хворобу, вони щасливі хоча б на час матчу, вони забули про свої муки. Вілфорт замикається в туалеті і ридає. серце Вільфорта розривалося від радості і болю.
у півфіналі Данію чекає майже непереможна Голландія - це головний претендент на перемогу. у складі Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп, Блінд, Франк де Бур, Ван Брекелен, вони жадають перемоги, їм немає рівних. Вільфорт після прозріння в лікарні, і прохання хворих, прохання доньки повертається в збірну. він знає, він пам'ятає, для кого Данія грає, для кого він повинен забити, він пам'ятає, що саме зробить смертельно хворих людей хоч трохи щасливішими. Після основного часу б'ють пенальті, Бастен пробиває жахливо. до точки підходить втомлений, змарнілий, весь на стресах, у важкому психічному стані Кім Вільфорт. він дивиться в небо, дивиться в бік Копенгагена, б'є і забиває. на очах його сльози, адже він знає, що донька і всі хворі зараз там в просочених смертю палатах, щасливі, забули всі свої нещастя перед телевізором. Данія в фіналі схожому на казку з людьми, які описані данцем Г.Х. Андерсеном.
після матчу Вільфорт відразу їде до Данії - дитині стало зовсім погано. семирічна Лін Вільфорт помирала. Вільфорт відмовляється грати в фіналі, але його рідні і всі хворі клініки буквально виганяють його з палати і вимагають повернуться і виграти для них кубок Європи. цього вимагає і донька, коли знаходить в собі сили говорити.
ви всі пам'ятаєте фінал з Німеччиною, данці рано відкривають рахунок, потім їх пресують німці, вони вже були близькі, що б зрівняти рахунок, але за 11 хвилин до кінця матчу Кім Вільфорт забиває свій найважливіший м'яч в житті, і робить мрію всієї нації реальністю. тільки декілька людей знало що він думав тільки про тих, хто зараз там вмираючи від болю і безвиході в ракових палатах, святкують успіх. він розумів, що футбол і перемога виривали людей з їх болісного пекла. всі вони, вся команда, зробили це для них, для всіх них, і для вмираючої Лін.
гол Кіма в фіналі німцям вважається одним з найбільш емоційних і трагічних голів в історії футболу. літня казка збірної Данії увійде в "золотий фонд" історії футболу.
Лін Вільфорт померла через кілька днів після фіналу. в останні години життя, вона сказала, що пишається батьком. її мрія збулася - Данія виграла, а тато був сильним. вона мріяла перед смертю побачити літню казку збірної Данії, і вона її побачила. ця казка була написана для неї, і для таких же як вона. Вони були щасливі того літа.
рік по чемпіонату Європи у Кіма і Міни Вільфорт народилася донька Рікке