контрасти літературного музею
Сьогодні був день відвідин Харківського літературного музею (ХЛМ). Взагалі це крута організація, там всі мають чорний пояс з культуртрегерства і всього в них багато, і всякі різні заходи, і все по-європейському.
Але якщо ви прийдете туди з вулиці, то вас зустріне тьотя в пір"ях (те, що їй років 25 значення в цьому контексті не має), яка скаже: "Вопще у нас екскурсій нєту, ето жє лєто... Ну развє что можєтє пойті пасматрєть на виставку "Апокріфи" пра украінскіх пісьмєньніков". А потім, поки ви ходите по залу, вона буде сидіти на стільчику і слідкувати, щоби уроди не поперли якісь цінні ксерокопії.
Я, конєшно, в шоці. Але сам винен. Бо треба ж розуміти -- в нас якщо не маєш кінців та виходів, то і не потикайся куди не запрошували!
А ще там дають буклетик, де написано: "Детальніше про акутальні виставки та інтерактивні екскурсії можна дізнатися телефоном, або за електронною адресою музея". От тільки електронної адреси не дають. І правильно! Бо нас багато, а вони одні.