(no subject)

[lora_prosto]

Сонет мов судоку
Об'ємність зображень
Невидима поки
Експресії пряжа

Тонка поволока
Мереживом ляже
Огорне неспокій
В імлу неосяжну

Струнка і логічно
Уявлена притча
Доволі довільне

Означення світла
Карбоване стисло
У прядиво тінню

Диптих.

День

біліє день
світліє смуток
сіренька мжичка
ніч тіснить
мовчання клич
у пісні самотік
у яві личко
збадьорить

Ніч

чорніє день
темніє радість
сіренька мжичка
день тіснить
заклич пісень
у тишу радитись
і снами личко
затулить

При чому, у цій взаємодії докорінно не знаєш, хто - кого. :-)))

Взаємодія.

Я смикаю світ за ниточки слів -
Танцює він дивно й незграбно,
Немов серед віття вітру порив
Порушив усе недоладно.

Слова нетривкі, слова нечіткі,
Буває - з прихованим змістом.
Кульгаві рядки латають дірки,
І роздуми - прядивом стислим

Лягають в моток, витком за виток,
Допоки натхненно звиваю
Куделю думок, чуттів і зірок,
І пісню пташиної зграї.

А ніч підкрадеться і стрімко впаде,
Як кіт на впольовану мишу,
І світу не стане, не стане ніде,
І слово сховається в тишу.

Залишиться тінь... Залишиться "дзинь!"
І "хлюп!" чи "ляп-ляп!" біля річки.
В гаю, де не глянь, де погляд не кинь -
Під обрисом образ принишклий.

А місяць присів з торбинкою снів
На комин; і ясену стиха
Розкаже, як світ примарою слів
Мене на шнурівочці смика.

Гарних і гармонійних свят усім!