Відпочинок: Мукачево
11 ранку - закидаємося в автобус. Цілий день в автобусі.. як кілька в банці.. з бабульками "закрийте вікно, дує!"
Це ж просто випробування.
По дорозі бачили ціле село з однаковими будиночками в три поверхи і з арками на вході, на балконі, та й скрізь, де тільки можна притулити, але фото я не встиг зробити.
Було багато людей у вишиванках, які їхали з церкви додому (не знаю яке там свято ми застали), при чому не з одної церкви. А ще висаджували одну бабцю в чистому полі - ні стежки, ні будинків ніде не було видно, але певно вона знає, куди йти.
Нарешті на місці! Ближче до сьомої вечора ми заселилися в готель "Золота Прага", відпочили і пішли дивитись місто.
Те, що я тут був минулого року, я зрозумів тільки по ратуші :)
(фото з інтернету)
Художня школа. Кажуть, що там і всередині гарно.
Ресторан "Бограч", з місцевою кухнею і цікавою подачею цього самого бограча
Цікавої форми склянка. Вона дійсно скошена. І високі в них теж скошені.
Сажотрус і котик, з натертим гудзиком і мордочкою
"Трактір", де подають смачні сніданки і вечірні коктейлі. Нас запрошували на живу музику, але ми вже мали їхати, дуже шкода.
Обережно, злий пес?
Що мені сподобалось і цієї, і минулої поїздки на закарпаття - скрізь рослини, які я бачив в більшосту у ботсаду або в дорогих садових центрах. І ростуть вони просто на подвір'ї, або навіть біля якогось гаража (бамбук біля замку Сент-Міклош).
Гліцинія, яка за рік виросла вдвоє, а то і втроє
Просто заплетений жимолостю і кампсісом паркан
Бамбук (він же справжній? справжній?)
А також багато різних декоративних рослин, які нетипові для моїх рідних країв.
Замок Сент-Міклош, Чинадієво.
І цього і минулого разу я намагався зфотографувати роботи дружини нинішнього власника замку, але освітлення просто жахливе, тому максимум що вийшло.. Вона вишкрябує лезом по фарбованих яйцях просто неймовірно тонкі картини.
А це я несподівано стріляю з лука біля Сент-Міклоша. Я взагалі не збирався, але Кіт вирішив постріляти і я такий "а чом би й ні?"
І попав всі три рази в ціль (а міг і не попасти). І ще дуже позорно ляпнув себе по вигнутому ліктю.
І наступний (і останній) пункт нашого відпочинку - Ужгород.
Це ж просто випробування.
По дорозі бачили ціле село з однаковими будиночками в три поверхи і з арками на вході, на балконі, та й скрізь, де тільки можна притулити, але фото я не встиг зробити.
Було багато людей у вишиванках, які їхали з церкви додому (не знаю яке там свято ми застали), при чому не з одної церкви. А ще висаджували одну бабцю в чистому полі - ні стежки, ні будинків ніде не було видно, але певно вона знає, куди йти.
Нарешті на місці! Ближче до сьомої вечора ми заселилися в готель "Золота Прага", відпочили і пішли дивитись місто.
Те, що я тут був минулого року, я зрозумів тільки по ратуші :)
(фото з інтернету)
Художня школа. Кажуть, що там і всередині гарно.
Ресторан "Бограч", з місцевою кухнею і цікавою подачею цього самого бограча
Цікавої форми склянка. Вона дійсно скошена. І високі в них теж скошені.
Сажотрус і котик, з натертим гудзиком і мордочкою
"Трактір", де подають смачні сніданки і вечірні коктейлі. Нас запрошували на живу музику, але ми вже мали їхати, дуже шкода.
Обережно, злий пес?
Що мені сподобалось і цієї, і минулої поїздки на закарпаття - скрізь рослини, які я бачив в більшосту у ботсаду або в дорогих садових центрах. І ростуть вони просто на подвір'ї, або навіть біля якогось гаража (бамбук біля замку Сент-Міклош).
Гліцинія, яка за рік виросла вдвоє, а то і втроє
Просто заплетений жимолостю і кампсісом паркан
Бамбук (він же справжній? справжній?)
А також багато різних декоративних рослин, які нетипові для моїх рідних країв.
Замок Сент-Міклош, Чинадієво.
І цього і минулого разу я намагався зфотографувати роботи дружини нинішнього власника замку, але освітлення просто жахливе, тому максимум що вийшло.. Вона вишкрябує лезом по фарбованих яйцях просто неймовірно тонкі картини.
А це я несподівано стріляю з лука біля Сент-Міклоша. Я взагалі не збирався, але Кіт вирішив постріляти і я такий "а чом би й ні?"
І попав всі три рази в ціль (а міг і не попасти). І ще дуже позорно ляпнув себе по вигнутому ліктю.
І наступний (і останній) пункт нашого відпочинку - Ужгород.