Відпочинок: Яремче
Несподівано навіть для себе, я підбив всіх покататися на конях (при тому, що вони високі, а висоти я боюсь). Ми зовсім випадково побачили об'яву про кінну екскурсію і я кажу - "А давайте!" А Канстантін, як головний організатор, взяв і одразу ж зателефонував і за все домовився.
Тому ближче до обіду за нами в Микуличин заїхав дядько на авто і завіз в Яремче аж під самі коні.
До цього дня з нас трьох верхи їздив тільки я (і обидва рази по 10-15 хвилин), тому це було дуже захопливо.
Як я і очікував - то було кльово! Дві години легкою ходою на вершину гори (назву не питав) і потім назад, повз гуцульське село, в якому живуть справжні гуцули.
(несподіваний місцевий кіт на вершині гори)
Що дуже здивувало - після коней нічого не боліло, ні ноги, ні дещо інше. Хоча на наступний день нас нагнало таки - і набиті неправильною посадкою місця, і крєпатура від напруження. Добре, що всі одягнули штани, а не шорти, бо ще й би ноги могли натерти.
Після прогулянки - звіринець і дорога на водоспад "Дівочі сльози".
Колиба "Ведмежа гора" перед входом у звіринець
Перед звіринцем у магазині продаються торбинки з зерном і бубликами, щоб годувати тварин. Як пізніше виявилось - то дуже нелогічно, бо годувати можна тільки свинок, а на кульках з бубликами написано "для оленів".
Я очікував, що тварин там буде більше.
Птахи:
(який.. м.. красень..)
(їх ще й навмино виводили..)
Олені
Свинки. Як виявилось, годувати їх - одне задоволення, бо поводяться вони як мавпочки - кричать, скандалять, відпихують одне одного і кидаються на їжу наче їх не годувала щойно партія туристів, що йшли попереду.
Від звіринця ще 4 км їти пішки до водоспаду. Ми того не знали, але як ми вже тут, то маємо йти.
Про водоспад нам казали, що він метри 4 заввишки, але щось там навіть 2-х метрів не було.
Вода дуже хм.. слизька. Наче з гліцерином. І руки після неї гладенькі такі.
По дорозі до другого водоспаду ("Пробій") заскочили до ресторану "Гуцульщина". Він наче дуже історичний і всередині все таке, як має бути.
(фото не моє)
Спочатку думали сісти на вулиці, але нас атакували оси, яких цього літа надзвичайно багато і вони просто скрізь! Тому швидко пересіли всередину.
Водоспад "Пробій", над яким недавно стрибала nuka_nuk.
На щастя, там було зачинено, коли ми проходили повз, тому ніякі дикі думки мене не переслідували.
Ну і на цій радісній ноті закінчився наш перший день в Яремче і ми пішли швидко шукати чим можна дістатись до Микуличина (враховуючи, що останній автобус вже чухнув).
Стільки вражень і все за один день!
Тому ближче до обіду за нами в Микуличин заїхав дядько на авто і завіз в Яремче аж під самі коні.
До цього дня з нас трьох верхи їздив тільки я (і обидва рази по 10-15 хвилин), тому це було дуже захопливо.
Як я і очікував - то було кльово! Дві години легкою ходою на вершину гори (назву не питав) і потім назад, повз гуцульське село, в якому живуть справжні гуцули.
(несподіваний місцевий кіт на вершині гори)
Що дуже здивувало - після коней нічого не боліло, ні ноги, ні дещо інше. Хоча на наступний день нас нагнало таки - і набиті неправильною посадкою місця, і крєпатура від напруження. Добре, що всі одягнули штани, а не шорти, бо ще й би ноги могли натерти.
Після прогулянки - звіринець і дорога на водоспад "Дівочі сльози".
Колиба "Ведмежа гора" перед входом у звіринець
Перед звіринцем у магазині продаються торбинки з зерном і бубликами, щоб годувати тварин. Як пізніше виявилось - то дуже нелогічно, бо годувати можна тільки свинок, а на кульках з бубликами написано "для оленів".
Я очікував, що тварин там буде більше.
Птахи:
(який.. м.. красень..)
(їх ще й навмино виводили..)
Олені
Свинки. Як виявилось, годувати їх - одне задоволення, бо поводяться вони як мавпочки - кричать, скандалять, відпихують одне одного і кидаються на їжу наче їх не годувала щойно партія туристів, що йшли попереду.
Від звіринця ще 4 км їти пішки до водоспаду. Ми того не знали, але як ми вже тут, то маємо йти.
Про водоспад нам казали, що він метри 4 заввишки, але щось там навіть 2-х метрів не було.
Вода дуже хм.. слизька. Наче з гліцерином. І руки після неї гладенькі такі.
По дорозі до другого водоспаду ("Пробій") заскочили до ресторану "Гуцульщина". Він наче дуже історичний і всередині все таке, як має бути.
(фото не моє)
Спочатку думали сісти на вулиці, але нас атакували оси, яких цього літа надзвичайно багато і вони просто скрізь! Тому швидко пересіли всередину.
Водоспад "Пробій", над яким недавно стрибала nuka_nuk.
На щастя, там було зачинено, коли ми проходили повз, тому ніякі дикі думки мене не переслідували.
Ну і на цій радісній ноті закінчився наш перший день в Яремче і ми пішли швидко шукати чим можна дістатись до Микуличина (враховуючи, що останній автобус вже чухнув).
Стільки вражень і все за один день!