Відпочинок: Микуличин
Ранок вівторка - прощаємося з Івано-Франківськом, біжимо на автобус до Микуличина.
Поселилился ми в будиночку, який здають взимку лижникам (там недалеко до Буковеля, де селитися дорожче, ніж їздити з Микуличина).
Є де посидіти на вулиці, ми там снідали і вечеряли.
За кілька метрів від подвір'я тече річка. Планували там скупатися, але скупався тільки Костянтин, як найхоробріший і закальонний серед нас :)
Виявляється, є відоме Микулинецьке (Микуличинське?) пиво і всі його знають, принаймні у Вінниці.
Тут же продають сухарики з приправами, бринзу і чомусь лляне масло. Прямо в пивоварні. І дуже просять не їсти рибу біля них.
Біля музею
Знайшли в Микуличині музей, але він був зачинений. Хотіли піти взнати коли він працює, але дуже приязний власник одразу прийшов, відчинив, одразу з порога одягнув в костюми і навіть дав трембіту. Дуже приязний чоловік.
Збирав колекцію його батько, а займаються тим вони всією сім'єю.
Миски-тарілки
Дідух (з ногами, зліва) і обжинкова квітка (справа)
"Павук" (оберіг з соломи)
Камінь і писанки
І ми в костюмах :)
Поселилился ми в будиночку, який здають взимку лижникам (там недалеко до Буковеля, де селитися дорожче, ніж їздити з Микуличина).
Є де посидіти на вулиці, ми там снідали і вечеряли.
За кілька метрів від подвір'я тече річка. Планували там скупатися, але скупався тільки Костянтин, як найхоробріший і закальонний серед нас :)
Виявляється, є відоме Микулинецьке (Микуличинське?) пиво і всі його знають, принаймні у Вінниці.
Тут же продають сухарики з приправами, бринзу і чомусь лляне масло. Прямо в пивоварні. І дуже просять не їсти рибу біля них.
Біля музею
Знайшли в Микуличині музей, але він був зачинений. Хотіли піти взнати коли він працює, але дуже приязний власник одразу прийшов, відчинив, одразу з порога одягнув в костюми і навіть дав трембіту. Дуже приязний чоловік.
Збирав колекцію його батько, а займаються тим вони всією сім'єю.
Миски-тарілки
Дідух (з ногами, зліва) і обжинкова квітка (справа)
"Павук" (оберіг з соломи)
Камінь і писанки
І ми в костюмах :)