Роздуми про медичне страхування і профілактику
Лежачи в лікарні, вкотре дійшов до висновку, що попередження захворювань є наріжним каменем системи охорони здоров'я. Періодичні профілактичні заходи дозволять економити купу грошей та зберігати купу нервових клітин. А, і робитимуть українців здоровішими.
Періодичність конкретних заходів визначатиметься фахівцями - щось необхідно обстежувати раз на рік, щось рідше, а щось частіше.
Можливо, за обов'язкового медичного страхування, профілактичними заходами займатимуться страхові фірми. Можливо, частково, це деталі. Чому саме страхові фірми? Бо на мою думку, вони мають доступ до необхідного обладнання та методів, які дозволять визначати хвороби ще на ранніх стадіях. Чи матимуть усе це, коли страхування стане обов'язковим і до фірм потече більше грошей. Фірми можуть об'єднувати свої технічні ресурси (як добровільно, так і через стимулювання держави, бо об'єднання ресурсів - теж економія). Авжеж, окрім страхових фірм періодичними обстеженнями можуть займатися і клініки, але поки ми зупинимось саме на страховиках, через нижче описані причини.
Під час таких заходів страхові фірми можуть обстежувати, як своїх клієнтів (зиск фірм тут зрозумілий), так і ще не застрахованих. Це вони можуть робити, приміром, задля якихось податкових пільг (якщо витрати на зайвих клієнтів менші за податковий перебір, чом би не обстежити оптом і не своїх), або за якимось іншим договором із державою чи громадою. Приміром, кожна фірма зобов'язується обстежити певну кількість незастрахованих людей, в обмін на якісь бонуси.
Але це ще не все - очікується, що із цих незастрахованих фірми можуть знайти собі нових клієнтів. Таким чином, профілактичні обстеження стають такими собі "ярмарками медичних страховок". Певно, що орієнтуватимуться страховики на молодих та міцних потенційних клієнтів, а більш проблемних клієнтів братимуть не охоче.
Але державі може бути вигідно передати здорового молодика приватнику, бо вона не витрачатиме на нього кошти, а молодик платитиме невелику суму страховки через низькі ризики захворіти. До того ж, фірма буде зацікавлена у тому, аби він вів здоровий спосіб життя, щоб менше витрачати на нього своїх... тобто, його коштів. Яким чином фірма втілюватиме це зацікавлення - тема окрема. Додам також, що в умовах конкуренції кожен страховик пропонуватиме своїм клієнтам кращі, перепрошую за тавтологію, умови. Такі як, приміром, повернення частини страховки, якщо клієнт не хворів тривалий час, або абонементи до спортзалів чи фітнес-груп...
Таким чином, періодичні профілактичні заходи можуть стати місцем, де клієнт зустрічає страхову фірму. По суті, мова йшла про молодих людей, що ще не мали своєї медичної страховки, але на цих обстеженнях люди можуть придивитися до умов інших фірм та змінити їх.
Додам також, що держава може заключати договори зі страховими фірмами (певно, на основі тендерів, що враховують різні чинники), згідно яких вона оплачуватиме частину страховки малозабезпечених та хворобливих громадян (із розрахунку, що приватна фірма краще подбає про грощі, які надійшли до неї, та оптимально їх використає. Оптимально, як для себе, так і для клієнта, авжеж), а фірма натомість виконає певні суспільно-корисні дії, на кшталт тих же періодичних профілактичних оглядів.
Цю тему можна ще розвивати, бо вона ще сира. Можливі різні комбінації, мета яких креативним чином досягти підвищення суспільного здоров'я при райменших витратах збоку потенційних хворих. Основна думка - необхідно використовувати всі можливості громадсько-приватного партнерства задля досягнення суспільного блага. Медицина має бути не стільки безкоштовною, скільки доступною.
Система охорони здоров'я має стимулювати дотримання здорового способу життя, не допускати розвитку хвороб ще на ранніх стадіях та дбати про те, аби лікування не перетворило пацієнта на злидаря. Способів досягнення цього не один і не два. То ж, до цього питання ми ще повертатимемось.
Завершуючи на сьогодні тему медичної страховки, згадаю про те, що чув, ніби в західноєвропейських країнах страховики не мають права заробляти на медичній страховці. Або цей заробіток сильно обмежений. Зроблено це, ясна річ, для того, аби страховка не коштувала астрономічні суми і була доступна для людей. Яким же чином страхові фірми заробляють при такій фішці? На інших послугах, наприклад, на додатковій страховці, що покриває ті послуги, які не покриваються основною. Отака-от ідея, панове.
Періодичність конкретних заходів визначатиметься фахівцями - щось необхідно обстежувати раз на рік, щось рідше, а щось частіше.
Можливо, за обов'язкового медичного страхування, профілактичними заходами займатимуться страхові фірми. Можливо, частково, це деталі. Чому саме страхові фірми? Бо на мою думку, вони мають доступ до необхідного обладнання та методів, які дозволять визначати хвороби ще на ранніх стадіях. Чи матимуть усе це, коли страхування стане обов'язковим і до фірм потече більше грошей. Фірми можуть об'єднувати свої технічні ресурси (як добровільно, так і через стимулювання держави, бо об'єднання ресурсів - теж економія). Авжеж, окрім страхових фірм періодичними обстеженнями можуть займатися і клініки, але поки ми зупинимось саме на страховиках, через нижче описані причини.
Під час таких заходів страхові фірми можуть обстежувати, як своїх клієнтів (зиск фірм тут зрозумілий), так і ще не застрахованих. Це вони можуть робити, приміром, задля якихось податкових пільг (якщо витрати на зайвих клієнтів менші за податковий перебір, чом би не обстежити оптом і не своїх), або за якимось іншим договором із державою чи громадою. Приміром, кожна фірма зобов'язується обстежити певну кількість незастрахованих людей, в обмін на якісь бонуси.
Але це ще не все - очікується, що із цих незастрахованих фірми можуть знайти собі нових клієнтів. Таким чином, профілактичні обстеження стають такими собі "ярмарками медичних страховок". Певно, що орієнтуватимуться страховики на молодих та міцних потенційних клієнтів, а більш проблемних клієнтів братимуть не охоче.
Але державі може бути вигідно передати здорового молодика приватнику, бо вона не витрачатиме на нього кошти, а молодик платитиме невелику суму страховки через низькі ризики захворіти. До того ж, фірма буде зацікавлена у тому, аби він вів здоровий спосіб життя, щоб менше витрачати на нього своїх... тобто, його коштів. Яким чином фірма втілюватиме це зацікавлення - тема окрема. Додам також, що в умовах конкуренції кожен страховик пропонуватиме своїм клієнтам кращі, перепрошую за тавтологію, умови. Такі як, приміром, повернення частини страховки, якщо клієнт не хворів тривалий час, або абонементи до спортзалів чи фітнес-груп...
Таким чином, періодичні профілактичні заходи можуть стати місцем, де клієнт зустрічає страхову фірму. По суті, мова йшла про молодих людей, що ще не мали своєї медичної страховки, але на цих обстеженнях люди можуть придивитися до умов інших фірм та змінити їх.
Додам також, що держава може заключати договори зі страховими фірмами (певно, на основі тендерів, що враховують різні чинники), згідно яких вона оплачуватиме частину страховки малозабезпечених та хворобливих громадян (із розрахунку, що приватна фірма краще подбає про грощі, які надійшли до неї, та оптимально їх використає. Оптимально, як для себе, так і для клієнта, авжеж), а фірма натомість виконає певні суспільно-корисні дії, на кшталт тих же періодичних профілактичних оглядів.
Цю тему можна ще розвивати, бо вона ще сира. Можливі різні комбінації, мета яких креативним чином досягти підвищення суспільного здоров'я при райменших витратах збоку потенційних хворих. Основна думка - необхідно використовувати всі можливості громадсько-приватного партнерства задля досягнення суспільного блага. Медицина має бути не стільки безкоштовною, скільки доступною.
Система охорони здоров'я має стимулювати дотримання здорового способу життя, не допускати розвитку хвороб ще на ранніх стадіях та дбати про те, аби лікування не перетворило пацієнта на злидаря. Способів досягнення цього не один і не два. То ж, до цього питання ми ще повертатимемось.
Завершуючи на сьогодні тему медичної страховки, згадаю про те, що чув, ніби в західноєвропейських країнах страховики не мають права заробляти на медичній страховці. Або цей заробіток сильно обмежений. Зроблено це, ясна річ, для того, аби страховка не коштувала астрономічні суми і була доступна для людей. Яким же чином страхові фірми заробляють при такій фішці? На інших послугах, наприклад, на додатковій страховці, що покриває ті послуги, які не покриваються основною. Отака-от ідея, панове.