I like rainy days...
Навіть не знаю, звідки взявся такий астрологічний знак - Водолій, але я певне відчуваю слабкість до усього, що пов'язане з литтям/падінням води. І дощ тут займає виключне місце... так склалося...
Місто Київ уже не перший тиждень переживає небувало спеку, тут не просто жарко, тут реалне локальне "пекельце", така собі пательня з асфальту на якій смажиться понад 3 мільйони чоловік... Часом я шкодую, що урбанізації не уникнути. 23 травня 2007го вважається історичним днем - кількість міського населення у світі перевищила сільське. Факти не перебороти. Вітати не буду, бо то сумно...
Як у одній реп-пісні, ... я виліз на дах будинку в надїї побачити щось зовсім інше...
Починав капати дощ, все сильніше й сильніше. Радості моїй просто не було меж - цілюща волога наприкінці спекотного літнього дня, просто чудо... і я таки заліз на дах і розкинув руки, щоб повніше насолодитися дотиками крапель до тіла, змученого спекою. Вони падали і розбивалися об мене :) невимовно приємна процедура. І яка радість, що навіть серед великого мегаполісу все ще можна насолодитися такими дарами природи...
* * *
Вечоріло... а з часом стало й зовсім поночі... тепла літня ніч просто вражала своєю тишою. Десь вже дуже далеко певне вирувала гроза, але чути її не було... лише кольорові відлуння тамтешніх блискавок розмальвували його різними відтінками... ніколи не думав, що блискавки бувають такими різнокольоровими...
Далі була справжня ніч, темна й спокійна, з легким вітерцем, який навівав приємні спогади. Якби я знав, що таке нірвана, я б сказав, що то була Вона. ВОНА, така ніжна й чиста - слоза роси у волошковому полі перед світанком десь на Черкащині... Коли я ЇЇ відчуваю, якось начебто саме собою, наспівується "let's make this moment last forever" і більше нічого не хочеться, бо більше нічого й не треба...
Місто Київ уже не перший тиждень переживає небувало спеку, тут не просто жарко, тут реалне локальне "пекельце", така собі пательня з асфальту на якій смажиться понад 3 мільйони чоловік... Часом я шкодую, що урбанізації не уникнути. 23 травня 2007го вважається історичним днем - кількість міського населення у світі перевищила сільське. Факти не перебороти. Вітати не буду, бо то сумно...
Як у одній реп-пісні, ... я виліз на дах будинку в надїї побачити щось зовсім інше...
Починав капати дощ, все сильніше й сильніше. Радості моїй просто не було меж - цілюща волога наприкінці спекотного літнього дня, просто чудо... і я таки заліз на дах і розкинув руки, щоб повніше насолодитися дотиками крапель до тіла, змученого спекою. Вони падали і розбивалися об мене :) невимовно приємна процедура. І яка радість, що навіть серед великого мегаполісу все ще можна насолодитися такими дарами природи...
* * *
Вечоріло... а з часом стало й зовсім поночі... тепла літня ніч просто вражала своєю тишою. Десь вже дуже далеко певне вирувала гроза, але чути її не було... лише кольорові відлуння тамтешніх блискавок розмальвували його різними відтінками... ніколи не думав, що блискавки бувають такими різнокольоровими...
Далі була справжня ніч, темна й спокійна, з легким вітерцем, який навівав приємні спогади. Якби я знав, що таке нірвана, я б сказав, що то була Вона. ВОНА, така ніжна й чиста - слоза роси у волошковому полі перед світанком десь на Черкащині... Коли я ЇЇ відчуваю, якось начебто саме собою, наспівується "let's make this moment last forever" і більше нічого не хочеться, бо більше нічого й не треба...