Двоголова профспілка
Автор - lesik303
Перевести статью на русский
Якщо ви думаєте, що майно українських профспілок роздерибанили ще в далекі 90-ті - ви глибоко помиляєтесь, воно й досі залишається ласим шматочком. Офіційна вартість майна Федерації профспілок України наразі становить близько 1 млрд грн. Ринкова ж ціна майже втричі більша. Слід зважити і на політичну вагу ФПУ - всі закони, що стосуються соціальної сфери та бюджетників, мають бути узгоджені з Федерацією. З огляду на це, не дивують нещодавні рейдерські атаки на приміщення ФПУ в регіонах та в столиці, а також інтриги довкола обрання керівника профспілок.
Після скандалу з рейдерськими атаками міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що має на руках «бізнес-план» заходів, метою яких є зміна керівництва Федерації. А Національний форум профспілок України Якипчука провів «попереджувальну акцію профспілок із захисту інтересів трудящих». Усі ці маніпуляції тим чи іншим чином мають на меті отримання доступу до головування в ФПУ - і тут теж не обійшлося без парадоксів.
20 листопада 2008 року відбулося засідання Ради Федерації профспілок України, на якому обрали нового голову Федерації. Ним став голова Донецької головної ради профспілок, народний депутат від Партії регіонів Василь Хара. Поспішність, з якою скликали засідання, обгрунтовали ймовірністю нових спроб рейдерських захоплень - натомість, відмовившись проводити з’їзд профспілок, на якому по закону й мають обирати нового голову ФПУ.
Василь Хара - один з авторів і найбільших лобістів нового Трудового кодексу. Незалежні профспілки неодноразово заявляли: новий ТК суттєво звужує права трудівників та профспілок. Загроза ухвалення законопроекту змусила представників різних організацій розпочати громадську кампанію з метою поширення інформації про негативи нового ТК. Хара ж здобув репутацію лобіста інтересів олігархів та роботодавців.
Керівники ФПУ зробили все можливе, аби пан Хара став новим лідером ФПУ. Інтереси однопартійців-олігархів «профспілкового лідера» Хари тут очевидні. Перш за все, для них відкривається шлях до майна Федерації. Хоча воно вдало «приватизувалося» і за попереднього голови - Ігоря Луцишина. Крім того, «регіональному» капіталу, який в умовах кризи вже почав масові звільнення, буде легше «згасити» невдоволення. Про можливі наслідки ухвалення нового ТК казати зайве. Хоча депутат-профспілковець і пообіцяв дотримуватися опозиційної до Уряду позиції щодо кроків, які погіршать становище трудящих, на ділі ми навряд чи побачимо результати.
Загалом на посаду чільника Федерації було висунуто 11 кандидатів, 7 з яких зняли свої кандидатури. У другий тур вийшли голова профоб’єднання Харківської області Сергій Тесленко і голова профспілки комунальників Олексій Романюк. Останній офіційно висловлювався проти прийняття нового ТК. Після того, як жоден з цих кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, висунули кандидатуру Хари, який отримав абсолютну більшість голосів членів Президії.
До Харківського обласного господарського суду надійшов позов проти ФПУ. На момент проведення засідання суд вже ухвалив рішення про початок судового провадження. А обирати голову до закінчення судового розгляду справи не можна.
Тому 19 листопада у приміщенні «Президент-Готелю» в Києві відбулося «альтернативне» засідання Ради Федерації. На ньому в. о. голови обрали Олександра Щурика, який очолює Кримську республіканську організацію Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі». Щурик - людина Якипчука з Національного форуму профспілок України (це ті, що проводили попереджувальну акцію). Якипчук, у свою чергу, за неофіційною інформацією - близький до Секретаріату Президента. Інтерес його у головуванні в ФПУ мало відрізняється від інтересу ПР.
Перед в.о. поставили головну задачу - підготуватись до проведення грудневого з’їзду ФПУ, де має бути обрано законного голову. Розгляд справи у суді призначено на 2 грудня, а з’їзд - на 10, так що є всі шанси встигнути.
Пан Щурик звинувачує ФПУ у «самозахопленні» і каже, що серед низових активістів профспілок давно зріє невдоволення діями керівництва Федерації. А 16 листопада (офіційно ті події були названі „рейдерськими атаками”) люди, мовляв, просто хотіли переобрати керівництво об’єднань. Туди навіть були запрошені керівники обласних структур, але з’явитися вони не забажали. Він припускає, що вище керівництво ФПУ навмисно спровокувало порушення кримінальних справ, щоб не допустити переобрання обласних керівників і обрання голови на з’їді.
Хто „легітимніший” - голова Хара чи виконуючий обов’язки Щурик - скати важко. Адже офіційного повідомлення про початок судового провадження на день обрання Хари Рада ФПУ не мала. Тобто, вона фактично знала про це, але офіційного повідомлення не отримала. Наразі обидві сторони конфлікту пов’язують судовий позов та «альтернативний» з’їзд з рейдерськими атаками та звинувачують одне одного у захопленні приміщень.
Очевидно, що жодна з сил, які намагаються зайняти омріяне крісло голови ФПУ, не відстоюють права трудящих. У них просто різні кланові інтереси. Незалежні профспілки не мають жодних іллюзій щодо Хари і Якипчука. Протистояння у профспілковому керівництві є просто одим з напрямів протистояння бізнесово-політичних кланів. Тому і від виграшу одного з них становище найманих працівників не зміниться. Залишається сподіватися лише на низову самоорганізацію.
Перевести статью на русский
Якщо ви думаєте, що майно українських профспілок роздерибанили ще в далекі 90-ті - ви глибоко помиляєтесь, воно й досі залишається ласим шматочком. Офіційна вартість майна Федерації профспілок України наразі становить близько 1 млрд грн. Ринкова ж ціна майже втричі більша. Слід зважити і на політичну вагу ФПУ - всі закони, що стосуються соціальної сфери та бюджетників, мають бути узгоджені з Федерацією. З огляду на це, не дивують нещодавні рейдерські атаки на приміщення ФПУ в регіонах та в столиці, а також інтриги довкола обрання керівника профспілок.
Після скандалу з рейдерськими атаками міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що має на руках «бізнес-план» заходів, метою яких є зміна керівництва Федерації. А Національний форум профспілок України Якипчука провів «попереджувальну акцію профспілок із захисту інтересів трудящих». Усі ці маніпуляції тим чи іншим чином мають на меті отримання доступу до головування в ФПУ - і тут теж не обійшлося без парадоксів.
20 листопада 2008 року відбулося засідання Ради Федерації профспілок України, на якому обрали нового голову Федерації. Ним став голова Донецької головної ради профспілок, народний депутат від Партії регіонів Василь Хара. Поспішність, з якою скликали засідання, обгрунтовали ймовірністю нових спроб рейдерських захоплень - натомість, відмовившись проводити з’їзд профспілок, на якому по закону й мають обирати нового голову ФПУ.
Василь Хара - один з авторів і найбільших лобістів нового Трудового кодексу. Незалежні профспілки неодноразово заявляли: новий ТК суттєво звужує права трудівників та профспілок. Загроза ухвалення законопроекту змусила представників різних організацій розпочати громадську кампанію з метою поширення інформації про негативи нового ТК. Хара ж здобув репутацію лобіста інтересів олігархів та роботодавців.
Керівники ФПУ зробили все можливе, аби пан Хара став новим лідером ФПУ. Інтереси однопартійців-олігархів «профспілкового лідера» Хари тут очевидні. Перш за все, для них відкривається шлях до майна Федерації. Хоча воно вдало «приватизувалося» і за попереднього голови - Ігоря Луцишина. Крім того, «регіональному» капіталу, який в умовах кризи вже почав масові звільнення, буде легше «згасити» невдоволення. Про можливі наслідки ухвалення нового ТК казати зайве. Хоча депутат-профспілковець і пообіцяв дотримуватися опозиційної до Уряду позиції щодо кроків, які погіршать становище трудящих, на ділі ми навряд чи побачимо результати.
Загалом на посаду чільника Федерації було висунуто 11 кандидатів, 7 з яких зняли свої кандидатури. У другий тур вийшли голова профоб’єднання Харківської області Сергій Тесленко і голова профспілки комунальників Олексій Романюк. Останній офіційно висловлювався проти прийняття нового ТК. Після того, як жоден з цих кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, висунули кандидатуру Хари, який отримав абсолютну більшість голосів членів Президії.
До Харківського обласного господарського суду надійшов позов проти ФПУ. На момент проведення засідання суд вже ухвалив рішення про початок судового провадження. А обирати голову до закінчення судового розгляду справи не можна.
Тому 19 листопада у приміщенні «Президент-Готелю» в Києві відбулося «альтернативне» засідання Ради Федерації. На ньому в. о. голови обрали Олександра Щурика, який очолює Кримську республіканську організацію Всеукраїнської незалежної профспілки «Трудящі». Щурик - людина Якипчука з Національного форуму профспілок України (це ті, що проводили попереджувальну акцію). Якипчук, у свою чергу, за неофіційною інформацією - близький до Секретаріату Президента. Інтерес його у головуванні в ФПУ мало відрізняється від інтересу ПР.
Перед в.о. поставили головну задачу - підготуватись до проведення грудневого з’їзду ФПУ, де має бути обрано законного голову. Розгляд справи у суді призначено на 2 грудня, а з’їзд - на 10, так що є всі шанси встигнути.
Пан Щурик звинувачує ФПУ у «самозахопленні» і каже, що серед низових активістів профспілок давно зріє невдоволення діями керівництва Федерації. А 16 листопада (офіційно ті події були названі „рейдерськими атаками”) люди, мовляв, просто хотіли переобрати керівництво об’єднань. Туди навіть були запрошені керівники обласних структур, але з’явитися вони не забажали. Він припускає, що вище керівництво ФПУ навмисно спровокувало порушення кримінальних справ, щоб не допустити переобрання обласних керівників і обрання голови на з’їді.
Хто „легітимніший” - голова Хара чи виконуючий обов’язки Щурик - скати важко. Адже офіційного повідомлення про початок судового провадження на день обрання Хари Рада ФПУ не мала. Тобто, вона фактично знала про це, але офіційного повідомлення не отримала. Наразі обидві сторони конфлікту пов’язують судовий позов та «альтернативний» з’їзд з рейдерськими атаками та звинувачують одне одного у захопленні приміщень.
Очевидно, що жодна з сил, які намагаються зайняти омріяне крісло голови ФПУ, не відстоюють права трудящих. У них просто різні кланові інтереси. Незалежні профспілки не мають жодних іллюзій щодо Хари і Якипчука. Протистояння у профспілковому керівництві є просто одим з напрямів протистояння бізнесово-політичних кланів. Тому і від виграшу одного з них становище найманих працівників не зміниться. Залишається сподіватися лише на низову самоорганізацію.