ДЕРЖАВА ГОДУЄ БАГАТИХ
Джордж МОНБАЙОТ
За словами сенатора Джима Баннінга, пропозиція урядові викупити $700-мільярдний борг є «фінансовим соціалізмом, це не по-американськи». Професор економіки Нуріель Рубіні назвав Джорджа Буша, Генрі Полсона та Бена Бернанка «трійцею більшовиків, які перетворили США на Сполучену Радянську Соціалістичну Республіку Америку». Білл Перкінс, спекулянт, який викупив рекламну площу в «Нью-Йорк Таймс» для нападів на план, назвав його «повзучим комунізмом».
Вони неправі. Будь-які субсидії, які видадуть величезним банкам на Уолл-Стріт, будуть не менш американськими, ніж яблучний пиріг та ожиріння. На цей раз вимагають безпрецедентні сумми, але в принципі нового нічого нема: «corporate welfare»
- послідовна риса, притаманна розвинутому капіталізму. Змінилась лише одна обставина: Конгрес примушений боротися з власними суперечностями.
Одне з найкращих досліджень «corporate welfare» в США було оприлюднено моїми старими ворогами з Інституту Катона. У звіті, підготовленому Стівеном Слівінскі, сказано, що в 2006 році федеральний уряд витратив на субсидії бізнесу $92 млрд. Велика частина цієї сумми пішла таким великим корпораціям, як «Боїнг», «IBM» і «Дженерал Електрік».
Найбільший врожай - $21 млрд. - зібрали великі латифундисти. Слівінскі показує, що найбагатіші 10% з усіх фермерів, що отримують субсидії, отримали 66% виплат. Кожні кілька років Конгрес або уряд обіцяють припинити це шахрайство, після чого передають агробізнесу ще більше державних грошей. Закон, прийнятий Конгресом у травні, гарантує фермерам щонайменше 90% прибутку, отриманого ними протягом двох останніх років (так трапилось, що саме ці роки були для них найприбутковішими). Посередники почуваються ще краще, особливо компанії, які поширюють голод, перетворюючи кукурудзу на етанол, - вони висмоктують мільярди доларів завдяки податковим знижкам.
Слівінскі показує, як урядова Програма розвитку технологій (Advanced Technology Program), призначена підтримати розвиток «неконкурентних» (pre-competitive
) або ризикованих технологій, натомість була захоплена великим бізнесом, який заганяє перевірену продукцію. Починаючи з 1991 року, такі компанії, як «IBM», «General Electric», «Dow Chemical», «Caterpillar», «Ford», «DuPont», «General Motors», «Chevron» і «Monsanto» отримали завдяки цій програмі сотні мільйонів. Великий бізнес на особливому рахунку і в Екс-Ім Банку
: наприклад, у 2006 році один лише «Боїнг» отримав гарантій під позики на $4.5 млрд.
Уряд реалізує щось, що називається «Програма зарубіжного фінансування армії» (Foreign Military Financing programme), яка дає іншим країнам гроші на придбання озброєнь у американських корпорацій. Він роздає гранти аеропортам для будівництва злітних смуг і риболовецьким господарствам, щоб допомогти їм збути старі запаси.
Та Інститут Катона висвітлив лише частину скандалу навколо «corporate welfare». Новий звіт Інституту політичних досліджень США демонструє, що через низку хитрих податкових і бухгалтерських лазівок держава щорічно витрачає $20 млрд., субсидуючи виплати топ-менеджерам. Видаючи свою зарплатню за доходи з капіталу, а не прибуток, наприклад, менеджери хеджевих фондів та акціонерних товариств платять податки за нижчими тарифами, ніж їхні прибиральники. Рік тому Палата представників намагалася закрити цю лазівку, але закон було заблоковано в Сенаті після лобіювання з боку деяких найбагатіших людей Америки.
Інший документ, складений групою «Good Jobs First», показує, що мережа супермаркетів «Wal-Mart» отримала щонайменше $1 млрд. народних грошей. Понад 90% її оптових баз і багато роздрібних точок користуються субсидіями регіональних і місцевих органів влади. Вони дають мережі безкоштовну землю, платять за дороги, воду й каналізацію, потрібну для того, щоб використовувати цю землю, вони надають їй податкові пільги та субсидії, задумані для допомоги депресивним зонам. Іноді уряди штатів і безпосередньо дають фірмі готівку: наприклад, у Вірджинії оптові бази «Вол-Марта» отримують подачки від губернаторського Фонду з питань можливостей (Opportunity Fund).
«Corporate welfare» - основне заняття деяких урядових департаментів. Багато з програм Пентагону вигідні лише підрядникам. Наприклад, протиракетна оборона, яка не має очевидної стратегічної мети й навряд чи коли-небудь працюватиме, вже обійшлася США в $120-150 млрд. США - єдина з великих країн-донорів, яка наполягає на тому, щоби продовольство, що входить до складу гуманітарної допомоги, було вироблено на її території, а не в тому регіоні, якому призначена допомога. На своєму веб-сайті Державне агентство США з міжнародного розвитку (USAid) хвалилося, що «найбільшу вигоду від програм зарубіжної допомоги завжди отримували Сполучені Штати. Близько 80% контрактів і грантів USAid ідуть прямо до американських фірм». У США немає й ніколи не було вільного ринку.
Чому? Тому що переобрання депутатів Конгресу, які зараз скаржаться на фінансовий соціалізм, залежить від компаній, які вони субсидують. Законні хабарі, які платять ці підприємства, приносять їм дві короткострокові вигоди. По-перше, вони запобігають появі нормального регулювання, дозволяючи отримувати величезну виручку та породжувати катастрофи на кшталт тієї, з якою зараз бореться Конгрес. По-друге, публічні гроші, призначені для допомоги найбіднішим, спрямовуються в кишені багатих.
Дослідження, оприлюднене на минулому тижні групою «Common Cause», демонструє, як банкіри та брокери зупинили законодавців, які хотіли заборонити видачу ненадійних кредитів. Протягом останнього фінансового року великі банки витратили $49 млн. на лобіювання і $7 млн. на пряме фінансування виборчих кампаній. Протягом останніх восьми років «Fannie Mae» та «Freddie Mac» на лобіювання та фінансування кампаній витратили $180 млн. Багато з цих грошей було кинуто членам фінансового комітету Палати представників та банківського комітету Сенату.
Завжди коли когресмени намагалися стримати банки та іпотечних позичальників, їх зусилля блокували гроші банків. Наприклад, поправка Діка Дурбіна від 2005 року, спрямована на зупинення хижацького іпотечного кредитування, була провалена в Сенаті 58 голосами проти 40. Колишній депутат Джим Ліч запропонував впорядкувати справи «Fannie Mae» та «Freddie Mac». Він пригадує, що їхні лобісти змогли «менш ніж за 48 годин заручитися підтримкою обох партій», щоби провалити його поправки.
Гроші, які витрачають ці фірми, йдуть на соціалізацію фінансового ризику. $700 млрд., які шукав уряд, це лише частина того, що заплатить народ за чергову невдалу спробу регулювання. Навіть зараз лобістські потуги банків даються взнаки: в суботу демократи «злили» свою пропозицію обмежити зарплатню топ-менеджерів компаній, які рятує уряд. Фінансування виборів - це найкраща інвестиція, яку тільки може зробити корпорація. Даєш потрібній людині мільйон доларів і отримуєш протекцію держави, податкові пільги та субсидії, варті мільярда доларів. Коли таке ж трапляється в Африці, ми звемо це корупцією.
Європейські уряди не кращі. Економіка вільного ринку, проголошена ними, це шахрайство: вони регулярно втручаються на стороні багатих, тоді як усі інші мають самі потурбуватися про себе. Як і в США, босси агрофірм, нафтових компаній, супермаркетів і банків отримують фінансування, яке уряд забирає з кишень значно бідніших людей. Платники податків всюди мають ставити одне питання: якого біса ми повинні їх підтримувати?
Гардіан, 30 вересня 2008 р.
джерело
Переклад master_genie