серед лиха співати пісні :)
як то прикольно, коли болять руки... аби отримувати задоволення від життя навіть коли інші ниють від того що їх вдома тримають, треба так мало...) Вчора не зважаючи на всякі карантини в Піраміді в Емпіку Фоззі з ТНМК таки вручили премію "Дебют року" від КС. звісно, спізнилась. але як раз на стільки аби вихопити лдину після чергової атаки журналістів та підписати книгу, а також на хвилі радощів віддати їй каляко-маляцьку шизу цього навчального тижня (останнім часом стиль того, що я малюю під час лекцій й семінарів, визначається на першій парі понеділка й триває рівно тиждень) - яку я почала малювати задовго до того як дізналась що Фоз буде тут на вихідних. шкода що не встигла зробити чистовичок цього малого креативу, тож віддала чорнетку з переплутаними словами, бо писалось по пам"яті... зате чорнетка історична й дійсно вистраждана протягом цілого тижня..)
кльово натерти водянку на внутрішньому боці великого пальця лівої руки й відчувати як болить кожен м"яз рук починаючи від ліктьових... з нетерпінням чекати на синці на.. та де тільки їх не може бути..) цей біль я не відчувала вже роки зо два...мрррняв..) а ще прикольно під час бою на тренувальних мечах весь час тільки й чути що постійне "вибач", "соррі" (а також "все нормально? не сильно зачепив?", "та пофіг, давай далі", "можеш ще раз знизу пирнути? -спробую вигадати як з цим впоратись", "нема куди відступати! - так нападай! - розмріявся!" і т.п.)... Ех, давно я з братом не билась...)) Який це кайф...) Й достатньо спортивного навантаження, між іншим ;) не гірше за якийсь баскетбол))
приємно двитись що квіти які подарувала команда за тиждень після річниці цього щоденника все ще майже не зів"яли.. й на прохання Тані викинути їх перед тим як то зробити згадати минулорісчний букет хризантем й також общипати на віночок :) Хризантеми.. до них звикаєш.. осінь, як-не-як, чого ж ще очікувати... ромашки рідкість, польові квіти - також... хтіла зробити змагання по довжині віночків - але до минулорічного здається чиїсь руки таки дістались під час чергового мого від"їзду.. ну нічого, дай Бо цей закінчити...
а ви кажете нудно й страшно.. та що там, в усьому треба шукати позитив :) гм.. доречі про позитив - якщо не скасують концерт Мельниці, можна буде влаштувати конкурс на найкреативнішу маску :)
кльово натерти водянку на внутрішньому боці великого пальця лівої руки й відчувати як болить кожен м"яз рук починаючи від ліктьових... з нетерпінням чекати на синці на.. та де тільки їх не може бути..) цей біль я не відчувала вже роки зо два...мрррняв..) а ще прикольно під час бою на тренувальних мечах весь час тільки й чути що постійне "вибач", "соррі" (а також "все нормально? не сильно зачепив?", "та пофіг, давай далі", "можеш ще раз знизу пирнути? -спробую вигадати як з цим впоратись", "нема куди відступати! - так нападай! - розмріявся!" і т.п.)... Ех, давно я з братом не билась...)) Який це кайф...) Й достатньо спортивного навантаження, між іншим ;) не гірше за якийсь баскетбол))
приємно двитись що квіти які подарувала команда за тиждень після річниці цього щоденника все ще майже не зів"яли.. й на прохання Тані викинути їх перед тим як то зробити згадати минулорісчний букет хризантем й також общипати на віночок :) Хризантеми.. до них звикаєш.. осінь, як-не-як, чого ж ще очікувати... ромашки рідкість, польові квіти - також... хтіла зробити змагання по довжині віночків - але до минулорічного здається чиїсь руки таки дістались під час чергового мого від"їзду.. ну нічого, дай Бо цей закінчити...
а ви кажете нудно й страшно.. та що там, в усьому треба шукати позитив :) гм.. доречі про позитив - якщо не скасують концерт Мельниці, можна буде влаштувати конкурс на найкреативнішу маску :)