нестримна течія... життя...
напевно на все життя запам'ятаю вираз обличчя Богдана коли він вчора ввечері відкрив двері сестринства і побачив... НАС. Гиги, проте як звучало те зніяковіло-виправдовувальне "В Братство не стукають..." :)))
Нє, ну Кітрі то нічого, її не застали на гарячому.. а мене, як виявилось потім, гітара трохи скомпрометувала...
Доречі, дехто ;) обіцяв викласти й другу частину ;)
А тим часом життя триває... Батьки приїзджали зустрічати сестру з родиною, сестра привезла нову вістлю, на наступний день тато знайшов стару. Тепер ото думаю чи ще потрібні подібні інструменти деяким Вілам-правничкам ;)
Малі все засвоюють з півслова, з півруху :) Коли знайшлась сопілка, загарала для них - Яська підбігла, відібрала інструмент, вставила в зуби, простягнула мені:
- [А тепер ти!]
- Ні, мала, ще ось так *відводжу від рота, дмухнула на відстані* треба дути
Мала тягне руку, бере сопілку, дує. Усі родичі аплодують. Малій сподобалось - повторює. Заохочення дорослих побачила Аська - бере у Ясі сопілку, біжить до мене. Повторюється те саме.
Після веселого визгу вістлів, коли сопілка знову опиняється у Аськи, Ясі дають перше що потрапляє під руку щоб не дуже зхасмучувалась. Дзвіночок від велосипеда. Показуємо, що дзвенить. Мала, не довго думаючи, засовує язичок дзвіночка в зуби й намагається подудіти :)))
***завіса***
Щодо втрат - вони нам даються щоб подумати про своє життя.. а знахідки загубленого - щоб допомогти зрозуміти що саме в цьому житті не так, що можна виправити й жити буде легше. Я свої помилки зрозуміла, чого й вам бажаю.
Дуже вдячна всім-всім-всім хто підтримував словами, діями чи подумки. Напевно, один з основних уроків був у тому, що треба більше уваги приділяти живим, справжнім друзям, а не фетишам... Дякую всім-всім за те що ви є на сім світі!
А моя пішла на виставу. якщо ще встигну:))
Нє, ну Кітрі то нічого, її не застали на гарячому.. а мене, як виявилось потім, гітара трохи скомпрометувала...
Доречі, дехто ;) обіцяв викласти й другу частину ;)
А тим часом життя триває... Батьки приїзджали зустрічати сестру з родиною, сестра привезла нову вістлю, на наступний день тато знайшов стару. Тепер ото думаю чи ще потрібні подібні інструменти деяким Вілам-правничкам ;)
Малі все засвоюють з півслова, з півруху :) Коли знайшлась сопілка, загарала для них - Яська підбігла, відібрала інструмент, вставила в зуби, простягнула мені:
- [А тепер ти!]
- Ні, мала, ще ось так *відводжу від рота, дмухнула на відстані* треба дути
Мала тягне руку, бере сопілку, дує. Усі родичі аплодують. Малій сподобалось - повторює. Заохочення дорослих побачила Аська - бере у Ясі сопілку, біжить до мене. Повторюється те саме.
Після веселого визгу вістлів, коли сопілка знову опиняється у Аськи, Ясі дають перше що потрапляє під руку щоб не дуже зхасмучувалась. Дзвіночок від велосипеда. Показуємо, що дзвенить. Мала, не довго думаючи, засовує язичок дзвіночка в зуби й намагається подудіти :)))
***завіса***
Щодо втрат - вони нам даються щоб подумати про своє життя.. а знахідки загубленого - щоб допомогти зрозуміти що саме в цьому житті не так, що можна виправити й жити буде легше. Я свої помилки зрозуміла, чого й вам бажаю.
Дуже вдячна всім-всім-всім хто підтримував словами, діями чи подумки. Напевно, один з основних уроків був у тому, що треба більше уваги приділяти живим, справжнім друзям, а не фетишам... Дякую всім-всім за те що ви є на сім світі!
А моя пішла на виставу. якщо ще встигну:))