Битовушечка
Завжди звинувачувала людей в тому, що вони змінюються на гірше. Насправді тоді я не розуміла самої суті проблеми.
Ще гірше - коли люди взагалі не змінюються.
Сочатку людина тобі розповідає смішний анекдот, але згодом виявляється що вона знає тільки один анекдот. І те з чого сміявся до упаду, від того, що подобалось - починає нудити.
Спочатку тебе пропалюють пристрасним поглядом, але потім розслабляються і погляд з пристрасного перетворюється на собачий. Хтось вражає своїм інтелектом, поки не виявляється, що це просто пафосні понти.
Називають сонечком - це приємно, поки з часом не з'являється бажання запитати себе "бля, мо мене в натурі звуть Сонечко". Чухають за вушком - і продряпують там дірку. І палять, палять, палять собачими очима....
А ти сиди і посміхайся. Бо ми ж відповідаємо за тих кого приручили. А вони, приручені, не хочуть вдосконалюватись.
І нічого не змінюється. І нічого нового. І не буде. Ніколи.
Курити в ванні і струшувати попіл в умивальник по кайфу доти, поки стічна труба від низу до верху не заб'ється бичками. Читати лежачи на даху чужого будинку класно, поки на тому даху не з'являється двоспальне ліжечко, з двома чашечками і двома тарілочками, двома ложечками і виделочками, і 735 томів районної бібліотеки.
Одне повторення можна сприйняти за співпадіння - купа повтореть - це вже типова битовуха.
Слово битовуха використовується і в криміналістиці - це коли вона вбиває його сковорідкою, на якій ще десять хвилин тому готувала йому сніданок...