«Не піддаватися на провокації» - кричав Степан Бандера і роздавав прапори...

Apr 10, 2009 15:27

«Не піддаватися на провокації» - кричав Степан Бандера і роздавав прапори. По десять на кожен десяток. Провокативні червоно-чорні кольори було вдало замінено білим прапором із золотавим надписом ГО ОУН-УПА. Вже кілька місяців точилися суперечки про таку саму провокативність назви організації, тож варто було її також змінити.
«Шикуймось в колону по троє» - скомандував провідник. Натовп знехотя заворушився…
«Нікакіх пастраєній» - скомандував чекіст. Натовп залишився стояти так само, як і стояв - табуном.
Степан Андрійович сором’язливо опустив очі. Запала мовчанка.
Зібравши волю в кулак Бандера вигукнув - «зараз наша колона рушає до ратуша, аби там провести невеличкий мітинг…».
«К ратуше нікто нє пайдьот», - запопадливо кинув чекіст, - «там щас парад у нємцев. Ваізбежаніє сталкнавєній мнє пріказана вас туда нє пускать. Магу прєдлажить вам альтернатівний маршруть - к опєрнаму театру».
«Але ж у нас заявка на ратуш. Ми її в ЧК ще місяць тому подали…» - з краплиною надії в голосі промовив Бандера. На очі провідника накочувались сльози, проте він тримався маладцом.
«А у мєня пріказ! Я сказал - ніхто нє пайдьот, значіть нікто нє пайдьот. Кто рипнєтса - 15 суток! І вапщє, хто тут главний? Пакажитє вашу заявку».
«15 діб!!...» - прокотилося натовпом упівців… Кілька з них почали шукати документи і ксіви журналістів «Краснай звєзди». Більшість передислокувалась в кінець імпровізованої колони.
«Я гла… головний», - сміливо і трохи гордовито сказав Степан Бандера, але згадавши фразу про 15 діб - трохи осікся і почав слухняно шукати заявку на акцію.
Чекіст прискіпливо оглянув печатку, перечитав текст, перевірив вхідний номер і дату та показав провідникові напрям на театр опери.
Провідник брудно вилаявся (мовчки) та пошепки сказавши «комуняку на гілляку» повів народ до єдиної мети - становлення єдиної неподільної соборної самостійної української держави. І колона в супроводі розстрільної бригади рушила в напрямі протилежному від запланованого…
Впродовж мітингу чекісти не соромлячись позіхали від нудьги. Упівці знехотя повторювали гасла, що їх викрикував провідник.
На наступний день в газетах з’явилися фото націоналістів, що набралися нахабства вийти своїм табуном на центральні вулиці Львова. Також було додано коментарі кількох чекістів та кількох представників партії НСДАП. Тільки не було коментаря Степана Андрійовича Бандери, хоча інтерв’ю у нього брали неодноразово…
Через тиждень Лембергом прокотилася звістка, що кількома невідомими повстанцями-терористами було підірвано хату отого чекіста, що не хотів пускати марш ОУН-УПА до ратуши.
«Провокатори», - промовив Бандера і сів писати відкритого листа пресі: «…ми, ГО ОУН-УПА, відкрито заявляємо, що не маємо жодного відношення до ганебного теракту …».
Previous post Next post
Up