про Болеро
Я не люблю балет. Здається, в дитинстві мені він подобався, як і фігурне катання, але з того часу критерії прекрасного зазнали в мені певного тюнінгу. Так ось, балет не люблю, але медитативна всім відома композиція Равеля "Болеро" мене завжди чіпляла своєю якоюсь спіралевидною, циклічною медитацією. Це вже тепер я знаю завдяки sempre_fidelis, що форма називається "рондо", що написав Равель цю штуку для того, щоб кожен інструмент міг по черзі проявитися в домінуючому соло, основна мелодія якого постійно повторюєтья.
А ще цікаво, що "Болеро" не має сталого хронометражу і може тривати від 15 до 18 хвилин, тому що оркестр виконує його доти, доки всіх впирає, або впирає диригента. Тобто, це фактично перша композиція для джем-сейшну, ще й в такому грандіозному форматі. Тобто, вона настілька якась прикольна і сучасна, що її не зіпсував навіть оркестр Київського оперного і попсова за ідеєю любовного трикутника постановка того ж, Київського оперного. Тобто, постановка теж може бути абсолютно довільною, як виявилося, ніякого там лібретто чи фабули не існує.
І все б нічого, терпимий був виступ, але вдома подивилися у цій ролі Плісєцьку у 1977 році (коли їй було, до речі, 52 роки!!!) у версії М. Бежара... і вся містечковість нашої постановки, несучасність і пліснява якось різанули ще сильніше. Справа в тому, що "Болеро" Равель написав на замовлення Іди Рубінштейн у 1928 році. Балерина егоїстично, але цілком заслужено хотіла, щоб їй було чим зайнятись на сцені. Цей виступ Плісєцької, думаю, більше схожий був на автентичний виступ Рубінштейн, ніж версію нашого оперного. Отже, черговий раз переконуєшся, наскільки у нас все консервативно, м'яко кажучи, порівняно з тим, як народ двіжував у 20-ті минулого століття.
Взагалі-то, цей твір має певні зв'язки з нашими теперішніми землями і, зокрема, з Києвом. Сама Іда Рубінштейн, відома за оголеним портретом Сєрова, народилася у Харкові.
Мені більше подобається вона на ексізі Бакста.
Першу постановку зробила Броніслава Ніжинська, сестра Вацлава, відомого польського танцюриста з Мінська, яка створила балетну школу в Києві у 1911 році. Серед учнів Ніжинської був киянин Серж Лифарь, якого вона витягла у 1921 році до Парижу і який теж згодом поставив "Болеро" - у Паризькій Національній опері в 1941 році.
Кажу вам, "Болеро" - найкращий балет, хочу б тому, що такий короткий.
А ще цікаво, що "Болеро" не має сталого хронометражу і може тривати від 15 до 18 хвилин, тому що оркестр виконує його доти, доки всіх впирає, або впирає диригента. Тобто, це фактично перша композиція для джем-сейшну, ще й в такому грандіозному форматі. Тобто, вона настілька якась прикольна і сучасна, що її не зіпсував навіть оркестр Київського оперного і попсова за ідеєю любовного трикутника постановка того ж, Київського оперного. Тобто, постановка теж може бути абсолютно довільною, як виявилося, ніякого там лібретто чи фабули не існує.
І все б нічого, терпимий був виступ, але вдома подивилися у цій ролі Плісєцьку у 1977 році (коли їй було, до речі, 52 роки!!!) у версії М. Бежара... і вся містечковість нашої постановки, несучасність і пліснява якось різанули ще сильніше. Справа в тому, що "Болеро" Равель написав на замовлення Іди Рубінштейн у 1928 році. Балерина егоїстично, але цілком заслужено хотіла, щоб їй було чим зайнятись на сцені. Цей виступ Плісєцької, думаю, більше схожий був на автентичний виступ Рубінштейн, ніж версію нашого оперного. Отже, черговий раз переконуєшся, наскільки у нас все консервативно, м'яко кажучи, порівняно з тим, як народ двіжував у 20-ті минулого століття.
Взагалі-то, цей твір має певні зв'язки з нашими теперішніми землями і, зокрема, з Києвом. Сама Іда Рубінштейн, відома за оголеним портретом Сєрова, народилася у Харкові.
Мені більше подобається вона на ексізі Бакста.
Першу постановку зробила Броніслава Ніжинська, сестра Вацлава, відомого польського танцюриста з Мінська, яка створила балетну школу в Києві у 1911 році. Серед учнів Ніжинської був киянин Серж Лифарь, якого вона витягла у 1921 році до Парижу і який теж згодом поставив "Болеро" - у Паризькій Національній опері в 1941 році.
Кажу вам, "Болеро" - найкращий балет, хочу б тому, що такий короткий.
Click to view