Збираємося зранку в церкву. Раптом дзвонить хресна мама Евелінки і тішить нас, що за пару годин приїдуть до нас у гості... Ми всі страшенно зраділи, бо дуже любимо гостей (коли до нас приїжджають друзі АЖ зі Львова (чи Києва :) ми тоді не відчуваємо, що живемо десь "на відшибі"...). І нам дуже подобається давати нашим гостям те, що у великому місті
(
Read more... )