Тренінги у Львові
Мала я гарний час для себе. Поїхала у Львів у четвер в обід, повернулася в суботу ввечері. Була на майстер класі стосовно енергії, а також на двох семінарах Людмили Петрановської (ВАУ!!! Навіть не мріяла попасти до неї наживо на семінар... та ще й у Львові!)
Описувати семінари не буду. Коротко - 1-ий був про механізми травми, дисоціацію і що з цим робити, 2-ий про теорію розвитку особистості через вікові кризи в руслі теорії прив"язаності.
Запишу коротко важливі тези;
Четвер: багато знаю про енергію, вмію з нею працювати. Загалом впевнилася у своїй компетенції, а також зрозуміла, що процес пішов (який почався п"ять років тому) і вже є результати (так досить швидко :). Зовнішні старання таки спричинили внутрішні зміни! Мій ідеал потрохи стає моєю внутрішньою суттю. Це приємно!
П"ятниця: знову повторила для себе механізм травми (страх, агресія, дисоціація, відчай), зрозуміла, що дисоціація адаптивний механізм психіки ефективний, коли короткотерміновий і контрольований. Ствердила собі, що всі люди, незалежно від віку, поребують контейнер (психологічну утробу), в якій можуть не боятися прожити власні відчуття, поплакати і розслабитись завдяки окситоцину (а людина-контейнер в той час оберігає від зовнішнього світу). Діти не можуть бути контейнерами для батьків.
Важливо також підтвердила собі розуміння етапів програми прив"язаності дитини (малий сидить і кричить, старший слідує, підліток вчиться битися, дорослий приймає рішення "битися чи втікати").
Субота: ще раз повторила собі вікові кризи, потреби дитини і для чого вони. Підтвердила методику виховання хлопчика (до 5-7 років повне прийняття, любов, безпека, потім у владу тата і наставника). Зрозуміла вікові рамки своїх криз (тобто їх непроходження, а отже застрягання - приблизно в 3 роки було хочу, а потім уже й не було... тому завжди було важко зрозуміти власні бажання і потреби).
Зрозуміла, що з 7-ми років можна вже потрохи відпускати, бо є внутрішній батько. Важливі нставники і їх оцінка. Ще раз підтвердила для себе, що внутрішній батько це збірний образ батьків, і в моменти стресу і фрустрації говорить нам те, що ми найчастіше чули від батьків...
А ще загалом підтвердила собі свою професійну компетентність і комунікативні якості, почувала себе вільно і впевнено (нарцисизм все ще рулить). Бо якщо довго не виходжу в люди (а зима і проюлеми першого триместру тривали довго...), то потім трохи переживаю, чи не здичіла :)
Описувати семінари не буду. Коротко - 1-ий був про механізми травми, дисоціацію і що з цим робити, 2-ий про теорію розвитку особистості через вікові кризи в руслі теорії прив"язаності.
Запишу коротко важливі тези;
Четвер: багато знаю про енергію, вмію з нею працювати. Загалом впевнилася у своїй компетенції, а також зрозуміла, що процес пішов (який почався п"ять років тому) і вже є результати (так досить швидко :). Зовнішні старання таки спричинили внутрішні зміни! Мій ідеал потрохи стає моєю внутрішньою суттю. Це приємно!
П"ятниця: знову повторила для себе механізм травми (страх, агресія, дисоціація, відчай), зрозуміла, що дисоціація адаптивний механізм психіки ефективний, коли короткотерміновий і контрольований. Ствердила собі, що всі люди, незалежно від віку, поребують контейнер (психологічну утробу), в якій можуть не боятися прожити власні відчуття, поплакати і розслабитись завдяки окситоцину (а людина-контейнер в той час оберігає від зовнішнього світу). Діти не можуть бути контейнерами для батьків.
Важливо також підтвердила собі розуміння етапів програми прив"язаності дитини (малий сидить і кричить, старший слідує, підліток вчиться битися, дорослий приймає рішення "битися чи втікати").
Субота: ще раз повторила собі вікові кризи, потреби дитини і для чого вони. Підтвердила методику виховання хлопчика (до 5-7 років повне прийняття, любов, безпека, потім у владу тата і наставника). Зрозуміла вікові рамки своїх криз (тобто їх непроходження, а отже застрягання - приблизно в 3 роки було хочу, а потім уже й не було... тому завжди було важко зрозуміти власні бажання і потреби).
Зрозуміла, що з 7-ми років можна вже потрохи відпускати, бо є внутрішній батько. Важливі нставники і їх оцінка. Ще раз підтвердила для себе, що внутрішній батько це збірний образ батьків, і в моменти стресу і фрустрації говорить нам те, що ми найчастіше чули від батьків...
А ще загалом підтвердила собі свою професійну компетентність і комунікативні якості, почувала себе вільно і впевнено (нарцисизм все ще рулить). Бо якщо довго не виходжу в люди (а зима і проюлеми першого триместру тривали довго...), то потім трохи переживаю, чи не здичіла :)