Мені дуже страшно, бо барабанить сильно по даху (все ще звикаю жити у власному будинку під власним дахом :). А ще як згадаю, що тому дахові років більше ніж мені... і там є малесенькі дірочки... (як в анекдоті про герметичність машини: японці перевіряють так: залишають на ніч кота, якщо до ранку здох, значить все з герметичністю в порядку. А наші теж залишають кота... Якщо до ранку... зник... значить десь є малесенька дірочка...)
Зате дітям не страшно. Просились на вулицю. Спочатку пішли тішитись проливним ливнем старші. Менші, побачивши цю радість за вікном теж захотіли приєднатись:
Марта тримала парасолю Ольвії, яка вже промокла... Тож просто взяла куртку і приєдналася до Ольвії під величезну дідусеву парасолю.
Потім ще старші сфоткались по окрему (на аву :)
З вулиці прийшли всі мокрі... Залізли в ванну грітись :)