Один саундтрек до щастя. Ти стояв мовчки. Я пішла. Я не розуміла.
Не розуміла, або ж не хотіла думати, аби зрозуміти. Лише тепер, отримавши кілька фраз електронної стрічки, - пульс перейшов усі рекордні відмітки. А ти був романтиком. Так бережно це все приховував цинічністю, прикрістю, а що гірше - байдужістю. Я теж навчилася. Тепер навіть книгу не довірю нікому, не те що - душі, - порвуть безжально..
Але й надалі бажаю тобі: жити яскраво! Відчувати красу теплого світанку, спостерігати усі барви несірих буднів.. ну й звісно, що любиш - кохатись.. ніжно, пристрасно і бережно.
Вже не люблю. Цілую!