лист у минуле
Спати хочеться. Віки самі поринули між сни, а музика навіяла спогади..
Вечір біля теплої батареї на чужій кухні, маленький закуток, безліч сліз.. тиша і вино, - солодке,терпке і червоне. Запах апельсин і аромат присутності тієї хвилини. Розмови ні про що, розмови, аби… розмови про буденність і майбутність..
Крик і нерозуміння. Три гучних слова різної тональності. Маленька кімната і фільм-мелодрама. Того ранку була розповідь про батьків і дітей. Була Юля, і ще Юля.. я. холодно, але щиро.
Дощ. Знову мої сльози. Шалена пристрасть і наївність, і знову нова квартира, запах щойно пофарбованих стін. Шарм романтики і чоловічої опіки. Втеча з дому.. вперше. З чужого і посеред ночі. Безсонні ночі і солодка втома.. а далі вода і шум моря.
А ще «несподівана хвороба».. гітара..музика і таємниця.
Східний дим, кримське вино і післясмак відпочинку. Кілька зустрічей і несподіванок. Вечір відвертостей..,який рівно через рік повториться ще затишніше. Обидва завершені ранковою прогулянкою. Вперше на роботу, вдруге на сон.
Мед і солодкаве суцвіття трав. Окрема частина нашої історії. Кришталева вода, терпкий холод, злегка оп’янілі вечори, весела компанія і дорога додому.
Зима. Новий рік. Перше січня двічі. Мій особливий ранок.. і наше Різдво на санях. Особлива ялинка на квартирі. Пампушки твоєї бабусі. І новорічні гуляння у Львові.
Ковзанка, глінтвейн біля Ратуші. Глінтвейн у Білих мурах. Глінтвейн удома. І наше неповторне зимове фото у парку.
А ще про Ратушу. Вечір «аби прогулятись». Дивна зустріч і не менш дивне знайомство. Посиденьки у Лівому березі. Гуляння на Винниченка, 14 ;) Дощі.
А ще посиденьки в Лівому березі, цілий поп-рок-гурт в гостях. Твістер. Твістер, ще раз твістер. Мелодія, записана талантами. І ось ще один спогад - фестиваль музики на твоїй рідній сцені. Вечеря, гості, і така..незабутня дорога додому.. «а може назвати це дощ?».
Уривки, фрази..усе літає в голові. І так дивно усвідомлюється..щоразу ніби заново клітинка пам’яті заповнюється слайдами.. шалені часи, живі і насичені, солодкі, теплі, брудні і змиті..назавжди. аби не забути.
Надобраніч.
Вечір біля теплої батареї на чужій кухні, маленький закуток, безліч сліз.. тиша і вино, - солодке,терпке і червоне. Запах апельсин і аромат присутності тієї хвилини. Розмови ні про що, розмови, аби… розмови про буденність і майбутність..
Крик і нерозуміння. Три гучних слова різної тональності. Маленька кімната і фільм-мелодрама. Того ранку була розповідь про батьків і дітей. Була Юля, і ще Юля.. я. холодно, але щиро.
Дощ. Знову мої сльози. Шалена пристрасть і наївність, і знову нова квартира, запах щойно пофарбованих стін. Шарм романтики і чоловічої опіки. Втеча з дому.. вперше. З чужого і посеред ночі. Безсонні ночі і солодка втома.. а далі вода і шум моря.
А ще «несподівана хвороба».. гітара..музика і таємниця.
Східний дим, кримське вино і післясмак відпочинку. Кілька зустрічей і несподіванок. Вечір відвертостей..,який рівно через рік повториться ще затишніше. Обидва завершені ранковою прогулянкою. Вперше на роботу, вдруге на сон.
Мед і солодкаве суцвіття трав. Окрема частина нашої історії. Кришталева вода, терпкий холод, злегка оп’янілі вечори, весела компанія і дорога додому.
Зима. Новий рік. Перше січня двічі. Мій особливий ранок.. і наше Різдво на санях. Особлива ялинка на квартирі. Пампушки твоєї бабусі. І новорічні гуляння у Львові.
Ковзанка, глінтвейн біля Ратуші. Глінтвейн у Білих мурах. Глінтвейн удома. І наше неповторне зимове фото у парку.
А ще про Ратушу. Вечір «аби прогулятись». Дивна зустріч і не менш дивне знайомство. Посиденьки у Лівому березі. Гуляння на Винниченка, 14 ;) Дощі.
А ще посиденьки в Лівому березі, цілий поп-рок-гурт в гостях. Твістер. Твістер, ще раз твістер. Мелодія, записана талантами. І ось ще один спогад - фестиваль музики на твоїй рідній сцені. Вечеря, гості, і така..незабутня дорога додому.. «а може назвати це дощ?».
Уривки, фрази..усе літає в голові. І так дивно усвідомлюється..щоразу ніби заново клітинка пам’яті заповнюється слайдами.. шалені часи, живі і насичені, солодкі, теплі, брудні і змиті..назавжди. аби не забути.
Надобраніч.