Проекти реформування вищої освіти: № 9665 КМУ versus № 9665-1 ФЗ, або Січневі тези: частина 1,2
Нагадаю, що альтернативний проект ФЗ було зареєстровано внаслідок 3-х головних причин:
1) законодавство, яким наразі регулюється вища освіта в Україні, перебуває в системній кризі і давно вже не відповідає викликам сьогодення
2) урядовий проект не лише не містить адекватних відповідей на згадані виклики, але й загострює їх негативні наслідки для вітчизняної вищої освіти
3) автори урядового проекту хронічно ухилялися від врахування альтернативних підходів до реформування галузі - у тому числі, й озвучених главою держави.
УРЯДОВИЙ проект містить НИЗКУ СУТТЄВИХ НЕДОЛІКІВ - які компенсуються проектом Фронту Змін.
1. Надмірна централізація управління галуззю
2. Відсутність ефективної університетської автономії
3. Неврегульованість проблем, пов’язаних із кризою систем фінансування і державне замовлення
4. Відсутність контролю над якістю освіти
5. Криза систем ліцензування й акредитації ( + ліцензований обсяг)
6. Неврегульованість співпраці з роботодавцями
7. Відсутність рівного і прозорого доступу до вищої освіти
8. Незахищеність студентів і студентського самоврядування
= ПЕРШЕ. Надмірна централізація управління галуззю
Концептуально проект орієнтований на посилення адміністративних важелів впливу керівника Міносвіти в системі вищої освіти, збільшення його контролю над ректорами й університетським ресурсами, що, згідно з розрахунками міністра, гарантує йому відповідні бонуси під час майбутніх виборів.
Не випадково урядовий проект (9665) містить 115 повноважень Міносвіти та 50 повноважень КМУ у сфері вищої освіти (без врахування підзаконних нормативних актів у галузі вищої освіти).
Такий підхід не лише 1) не відповідає потребам галузі, але й 2) прямо суперечить неодноразово декларованій Президентом України концепції автономізації вищих навчальних закладів України як інструменту покращення якості вищої освіти, запровадження їх змагальності та відповідальності за результати роботи.
Натомість, проект ФЗ (9665-1)
1. не лише звужує коло прямих повноважень Міносвіти до 15, а КМУ - до 12-ти.
2. але й пропонує радикальну перебудову системи управління галуззю, що ґрунтується на:
а) функціональній децентралізації управління + б) суттєвому підвищенні його фаховості і компетентності + в) широкій й дієвій університетській автономії (див. окремим пунктом).
З одного боку, це забезпечується делегуванням низки старих повноважень Міносвіти новим структурам, які напряму міністерству не підпорядковані і мають відповідну кадрову автономію:
1) Освітня ліцензійна палата України - постійно діючий колегіальний державний орган, затверджується ВР на 9 років, здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів, організовує атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, ст. 31
2) агенції зовнішнього забезпечення якості вищої освіти - установи, які здійснюють оцінювання якості освітньої діяльності ВНЗ, у тому числі зовнішнє оцінювання результатів навчання, виробляють для них рекомендації, надають допомогу в організації системи забезпечення якості, готують звіти та інформують громадськість й усі зацікавлені сторони про якість вищої освіти в країні;
3) кваліфікаційні центри - це ліцензована відповідно до закону установа, що здійснює оцінювання результатів професійного навчання (набутих компетентностей) відповідно до затверджених стандартів професійної кваліфікації і надає особі за результатами оцінювання відповідну професійну кваліфікацію;
4) експертний комітет та експертні комісії з галузей знань - вони забезпечують контроль за якістю наукової та науково-методичної літератури: здійснюють незалежне рецензування видань, видають рекомендації щодо використання (ст. 20. Науково-методичне забезпечення вищої освіти)
До прикладу, Міносвіти здійснює управління якістю вищої освіти не напряму - а шляхом координації діяльності відповідних структур. Зокрема, будь-які органи виконавчої влади (у тому числі, Міносвіти) не можуть приймати рішення з питань змісту та якості вищої освіти, не підтримані висновками експертної комісії з відповідної галузі знань. Відповідно -спори щодо висновків експертної комісії вирішуються апеляційною експертною комісією (ст. 30. Експертний комітет і експертні комісії).
= ДРУГЕ. Університетська АВТОНОМІЯ
Проект КМУ (9665) визначає УНІВЕРСИТЕТСЬКУ АВТОНОМІЮ як - «сукупність передбачених цим Законом прав та обов’язків вищого навчального закладу щодо провадження освітньої, наукової, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів з метою створення умов, необхідних для здобуття громадянами вищої освіти та певної кваліфікації».
Між тим, Лімська декларація 1988 року «Про академічну свободу і автономію вищих навчальних закладів» пропонує радикально інше визначення:
«автономія - це незалежність ВНЗ від держави та інших суспільних сил у прийнятті рішень стосовно внутрішнього управління, фінансів, адміністрації встановлювати власну лінію поведінки у сфері освіти, науково-дослідної роботи, викладання й інших пов’язаних з цим видах діяльності.
Різниця у визначеннях є чітким ВІДОБРАЖЕННЯМ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ПРОЕКТУ МІНОСВІТИ - попри 1) декларативні заяви глави держави і 2) вимоги сьогодення
“Надати провідним ВНЗ реальну автономію як засіб поліпшення якості вищої освіти, запровадження їх змагальності та відповідальності за результати роботи” (підп. “є” п. 3 Указу Президента України від 30.09.2010 р. № 926/2010).
“Розвиток автономії вищих навчальних закладів і зближення з ринком праці гальмується надмірною централізацією управління освітою” (абз. 3 п. 2.3.1 Послання Президента України “Модернізація України - наш стратегічний вибір”.
Законопроект Міністерства, замість розширення автономії вищих навчальних закладів, продовжує практику фактично тотального контролю чиновників за вузами (промова Президента на засіданні Комітету з економічних реформ 12.05.2011 р).
Проект ФЗ (9665-1) суттєво більш орієнтований на вимоги сьогодення ніж урядовий)
Він УПЕРШЕ ВПРОВАДЖУЄ МЕХАНІЗМИ ДІЄВОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ АВТОНОМІЇ. Не «паперової», а справжньої - адміністративної, кадрової, академічної, фінансової і майнової - з правом власності не лише на весь університетський майновий комплекс, але й інтелектуальний продукт, вироблений власними зусиллями.
Проектом уперше дозволено ВНЗ (ст. 44) вирішувати всі питання діяльності навчального закладу, не врегульовані актами законодавства України (в межах статуту), а органам влади - навпаки - заборонено приймати рішення з питань, віднесених до автономних прав ВНЗ.
= кадрова автономія:
Наразі Міносвіти зберігає контроль над призначенням ректорів, формуванням наглядової і вченої рад, присвоєнням наукових ступенів і вчених звань, нормуванням часу навчальної роботи викладачів і визначенням порядку організації навчального процесу; створенням науково-навчальних і науково-виробничих об’єднань, які здійснюють наукову, науково-технічну й інноваційну діяльність.
Відмовлятися від подібного дріб’язкового опікування тим, чим у Європі займаються винятково університети, міністерство не збирається. Принаймні у проекті, пропонованому від його імені (9665), адміністративна вертикаль зміцнюється і розгалужується.
Натомість проектом ФЗ (9665-1) віднесено до повноважень ВНЗ усе, що не заборонено чинним законодавством, разом із правом:
- встановлення розміру оплати праці науково-педагогічних і наукових працівників (не нижче тарифів, визначених КМУ);
- розмежування ліцензування (процедура визнання спроможності вищого навчального закладу здійснювати освітню діяльність в сфері вищої освіти) й акредитації - процедури оцінювання якості освітньої діяльності вищого навчального закладу, включно з оцінюванням навчальних досягнень осіб, які здобувають тут освіту - лише задля зміни статусу ВНЗ
+ додаткові автономні права ВНЗ, що має статус університету чи академії:
- ПРИСВОЮВАТИ ВЧЕНІ ЗВАННЯ (тобто визначати професійну кваліфікацію особи в сфері науково-педагогічної діяльності) - СТАРШОГО НАУКОВОГО СПІВРОБІТНИКА, ДОЦЕНТА ТА ПРОФЕСОРА.
- ВИЗНАЧАТИ СТРУКТУРУ ВНЗ; утворювати та реорганізовувати кафедри, факультети, інститути та інші підрозділи;
- формувати та затверджувати ВЛАСНИЙ ШТАТНИЙ РОЗПИС;
+ структура автономного (незалежного від Міносвіти) управління університетом
А також право обирати ректора, з яким засновник лише підписує контракт. Навіть якщо кандидат - особистий опонент міністра.
= академічна автономія:
- затвердження навчальних планів і програм з дотриманням вимог державних стандартів у сфері вищої освіти;
- визначення власного контенту - на 50 %
- визначення форм навчання, форм та видів організації навчально-виховного процесу;
+ додаткові автономні права ВНЗ, що має статус університету чи академії:
- визначати в межах ліцензованої галузі знань (підгалузі) напрями наукових досліджень, за якими здійснюється підготовка докторів філософії;
- визнавати дипломи про здобуті в закордонних університетах ступені «бакалавр», «магістр», «доктор філософії» (Ph.D.), «доктор наук» та вчені звання «старший науковий співробітник», «доцент», «професор» з усією сукупністю прав, які вони надають, при зарахуванні на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника;
- самостійно встановлювати відповідність результатів навчання, здобутих в інших вищих навчальних закладах, в т. ч. зарубіжних, до кредитів навчальної програми.
= фінансова + майнова автономія:
- ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ - у тому числі, в сфері виконання державних цільових програм; гранти на проведення наукових досліджень з коштів Державного бюджету України; кошти, отримані від зарубіжних джерел для проведення навчальної, наукової та просвітницької діяльності вищого навчального закладу; благодійні внески юридичних та фізичних осіб; кошти, отримані як відсотки за зберігання коштів на депозитних рахунках у банках.
- виконання наукових досліджень і проектно-пошукових робіт за договорами, укладеними з юридичними та фізичними особами;
- укладання з іншими ВНЗ, підприємствами, установами та організаціями, в тому числі іноземними, договори про здійснення спільної освітньої та наукової діяльності; створення підприємств зі змішаною формою власності
- КОШТИ, отримані від надання дозволених законодавством 1) платних послуг у сфері вищої освіти, 2) видавничої та іншої господарської діяльності, 3) оренди об'єктів майнового комплексу ВНЗ та 4) реалізації майна (у тому числі, й інтелектуальної власності), НЕ МОЖУТЬ БУТИ ВИЛУЧЕНІ В ДОХІД ДЕРЖАВНОГО АБО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ - їх можна використовувати винятково на 1) реконструкцію та капітальне будівництво основних фондів і соціально-побутових об'єктів, 2) розвиток соціально-побутової бази та 3) соціальну підтримку їх працівників)
При цьому:
- вилучення земельних ділянок державного чи комунального вищого навчального закладу може здійснюватися лише за згодою засновника, наглядової ради закладу та конференції вищого навчального закладу відповідно до Земельного кодексу України.
- на нерухоме майно державних та комунальних вищих навчальних закладів і установ і організацій, що віднесені до їх відання, не може бути звернено стягнення за претензіями кредиторів.
= Далі буде)