(no subject)
Я лежу і слухаю як дихає ніч. Три секунди - вдих, чотири - видих.
Я слухаю, як розтягується час. Нічний час - найжорстокіший з усіх проявів тягучості. Я чую, як він тече в моїх жилах, в протилежному напрямку. Стікає на саме дно моїх третіх і четвертих сутностей, безкінечні спіралі яких намагаються набути його мінливої форми, якою він душить мене в собі, а потім знову раптово викидає назовні...
Я лежу й слухаю, як ти дихаєш. вдих.., видих... вдих... видих... видих... видих....
Я слухаю, як розтягується час. Нічний час - найжорстокіший з усіх проявів тягучості. Я чую, як він тече в моїх жилах, в протилежному напрямку. Стікає на саме дно моїх третіх і четвертих сутностей, безкінечні спіралі яких намагаються набути його мінливої форми, якою він душить мене в собі, а потім знову раптово викидає назовні...
Я лежу й слухаю, як ти дихаєш. вдих.., видих... вдих... видих... видих... видих....