SALOмандри
SALOмандри
подорожня поема
НЕТІШИН
Спокійний Нетішин втішив мій неспокій. Хмельницька АЕС, що затонула в зелені долини ріки Горинь, тихесенько генерувала струм. Поруч куняло на сонці тихе містечко з не(в)тішним іменем. Люди в містечку приязно розмовляють, і лише начальники на станції, прислані 25 років тому для підйому енергетики, підганяють підлеглих своїми великими і могучими язиками. Голос у мобілці сказав, що я засидівся у відрядженні і маю повертатися до Києва. Коли робочий день скінчився, мої колеги вирушили до нетішинського хуторка на щовечірнє куштування немирівської, а я сів до авта і вирушив додому тверезий, проте втихомирений і втішений. Через годину блукань мальовничими подільськими і волинськими селами, маневруючи поміж навантаженими молоком коровами та засмаглими велосипедистками, я виїхав на шлях, несподівано добре влаштований в очікуванні шалених футбольних фанів, які обов’язково втечуть з цивільної Польщі до Києва, Донецька та Харкова в пошуках гострих відчуттів і непередбачуваних зустрічей з не менш шаленими українськими вболівальниками.
Це був шлях на схід. Над шляхом на надмалій висоті і надповільній швидкості пролетів вишуканим хрестом лелека. Тисну на газ - в добру путь.
Шляхи треба читати, як поеми. Першим здивував мене вказівник на узбіччі
КОРИСТЬ
Це диво було приправлене іншим вказівником
НОВИНИ 2
Отже тут живуть роботящі реалісти, що обмінюються новинами та отримують користь від праці та торгівлі. ЕВРОПАЗа вікнами пролітали села та містечка, аж поки в око не влипла
ВИДУМКАОтакої, відриваємося від реальності, дурень думкою багатіє, а бідний видумкою втішається. Далі все було логічно, мене спіткала -
НЕБЕЛИЦЯТак-так, село, якого не може бути, безсоромно розляглося посеред шляху з Житомира до Києва і зовсім не червоніло від своєї небувалості. На околиці села стояв ресторан, прихований в зелені дерев і притулений до великого шляху.
Ресторан називався химерно і вигадливо -
SALOмандриПоєднання двох різних слів (символів) привертає увагу і примушує думати.
SALO - написане латиницею, лише підкреслює ірраціональний брєд національного бре(н)ду. Московські малороси, які проміняли землю і мову предків на квартиру на Маросєйкє та бутерброди з ікрою «под водочку» (часто дешевше), чомусь (?), слухаючи підмосковними вечорами співи Івана Козловського, марили про українську ніч і сало з горілкою. Народжений в Грузії, нащадок козаків Маяковський хвалився серед своїх московських читачів:
«Знаете ли вы украинскую ночь? Нет, вы не знаете украинской ночи».А далі шпетив москалів, що вони:
«Знают вот украинский борщ, Знают вот украинское сало.»Українські хохли, які правдами??? - неправдами!!! вижили після всіх війн, голодоморів, депортацій, підняли цю ностальгічну маячню бездарних (чи безпорадних) послідовників Гоголя на прапор УССР і вдало вдавали з себе вічноп’яних салоїдів в шароварах без шабель, що заблукали танцюючи фальшивого гопака серед темної української ночі. Нещасні, вони хотіли лише наїстися нарешті та порадувати сталічних начальників своїм первісним ідіотизмом - може не вб’ють, не заморять голодом, не зашлють в теплушках на край світу. Так чи сяк, сало прилипло до нас, а в декого назбиралося під шкірою.
мандри - безсумнівна ознака і спосіб реалізації свободи, можливість вештатися світом у пошуках вражень, знань, істини, віри, щастя врешті-решт. Лише відправку етапом на пасєлєніє в Сибір не назвеш мандрами. Мандрівниками були Козаки, Чумаки, Кобзарі. Подивіться на купюру «500 гривень» - на вас дивиться Григорій Сковорода. Він зневажав гроші і поміняв професорське або попівське жалованіє на право бути вільним, право мандрувати із сопілкою між селянських хат і панських маєтків українськими (у)битими шляхами та співати своїх божествєних пісень, мудрих і прикольних водночас.
Я поспішав, щоб потрапити додому до півночі, тож не спинився поїсти. Може і правильно, було б прикро дізнатися, що в небилицьких саломандрах годують звичайним салом з горілкою, чи солянкою з котлетами «под водочку». Нехай саломандрове меню буде відкриттям для майбутніх подорожніх салоїдів та інших мандрівників.
Кілометри пролітали під колесами, а подорожня поема набувала змісту. Фари мого авта вихопили з темряви вказівник
МРІЯ
Нарешті! Можна і треба отримати користь від вчасно впійманих новин; можна і треба радувати рідних і друзів розумною чи прикольною видумкою; можна, а інколи треба вигадати небилицю, щоб причарувати гарну дівчину (хлопця?) чи заспокоїти начальника; але мрія… Мрія або в тебе є, або її немає. Мрій треба досягати, хоча можна не досягнути ніколи. Її можна втратити, а можна зрадити. Мрія завжди особиста, може навіть інтимна. Мрії примушують нас рухатися, змінюватися, піднімати голову, бути самими собою, шукати кращої долі та свого власного щастя. Далі був
КИЇВЯ повернувся додому вчасно, аби проспати залишки ночі у власному ліжку. Адже зранку треба ставати до роботи, щоб видушувати користь з новин, складати видумки і небилиці до звітів та ховати свої мрії.
Мрії про мандри, які розтрусять моє SALO.
О.К. липень 2011