геніальна система освіти

[ler_la]

Скоро сесія. Я почала з'являтися в універі. Чекала викладачку і чула з аудиторії уривки лекції... студентам розказували, як писати матеріали "по результатам прес-конференції". Умілітєльно було так послухати). Як те, з чим ти стикався лиш на практиці, звучить в теорії). Якось страшно і складно воно звучить).
Ггг... нарешті виловила викладачку.

Comments

[myrko]

оооо... Рідна "Теорія журналістики". На 4 курсі я вже мав достатню практику, аби з насолодою вслухатися в слова викладача (старпьора, який про журналістику читав хіба в радянських підручниках, а сам займався видавничою справою і це виходило, до речі, в нього не найгірше) і щоразу дивуватися, а деколи й душити в собі приступи сміху.

Популярного в наші часи інтервйу телефоном бути не може. Отож, збираємося на інтервйу вживу. Насамперед слід перевірити чи є в тебе 3 комплекти батарейок до диктофону. Є? Готуємо питання! Заносимо герою нашого майбутнього матеріалу для ознайомлення і приходим наступного дня. (отут мене дуже дивував пункт про батарейки. Нафіга вони вже нині?) Чілавєк підготований? Поїхали! "Добрий день! Маю до вас кілька запитань" (вдаєм, що це не ви приносили питання вчора, таким чином його можна запутати і виловити сінсацию). Не встигаємо дивуватися прекрасним виваженим відповідям інтервюйованого (таке враження шо він знає питання наперед), що до речі можна йому сказати, шоп помягшити тон розмови і знову ж таки вивідати сінсацию. Дякуємо і йдем до редакції.

Дальше рукопис. Рукопис сука важний. Це інтервю в газеті написане від руки. Заходим у вже знайомий кабінет штириста вісімнаційть до нашого улюбленого младшого наукового співробітника інституту космічної зоології (чи хто він там) затверджувати матеріал. На кожному з аркушів рукописику наш вірний друг (ну а хулі? вже три дні разом!) має поставити підпис. Вертаємося до редакції і подаємо рукопис наборщіцам. Да да -- є така професія. Якшо редактор ваш раптом шось змінить -- негайно звоним нашому другу в науковий інститут і ознайомлюєм його зі змінами. Якщо зміни суттєві, знову шукаєм штириста вісімнайцятий кабінет. А, я ше шось провтикав... Якись був момент, шо варіантів рукопису має бути два. Для нашого аспіранта і його керівництва (але я невпевнений, просто в голові шось таке вертисі).

Минає місяць... Нарешті виходить довгожданне число нашого "Довгожданного вісника" на 3 сторінці білозубо усміхається молодший науковий співробітник інституту наук космічної зоології, а ви гордо потираєте підборіддя. Який же я, блядь, молодець!