ідеальна сволотність
Я сьогодні зустріла феноменальну людину. Людину ідеальну, ідеально-гарну у своїй сволотності. Звичайній, природній, людській сволотності, яку ми так любимо заперечувати, матюкати, не сприймати. Людину, щиру у тому. Досконало-щиру у всьому і з собою, і з іншими. Можливо, та щирість підробна, але ж яка вона досконала!!!!
Йому, цьому французові, не шкода відвертості (так, це не моя, і не його фраза. Це фраза, яку я вкрала з однієї вчорашньої нічної смс... але з вона так пасує сюди і до цього). Він говорить про те, про що більшість воліє мовчати. І це не якісь глобально-епатажні фрази про трах чи Бога. Ні, він не боїться говорити про дрібнички, що вимальовують єство людини. Вони маленькі і не усі їх помічають. Ті, хто помічають - люди особливі).
Це людина, що дійсно живе сьогоднішнім днем. Що не прив'язана ні до чого. І вміє, дійсно вміє відпускати. Будь-що. Свідомо живе для себе, не прагнучи чогось надзвичайного. Уміє насолоджуватися малим.
Нині у моєму житті все дуже гармонічно. Випадкова, перша і думаю остання зустріч з ним, дуже пасує до подій, що нині сталися. Дуже пасує до тієї книжку, яку я нині читаю. Її треба захавувати повільно, але мені хочеться щонайшвидше. І тому я ще навіть не дочитавши, знаю, що перечитуватиму її ще раз. Там море шедевральних думок. І мені цією книжкою не хочеться ні з ким ділитися.
А ще знаєте, цей француз... він показав, наскільки легко від чогось відірватися. І боляче може бути лиш через звичку. Зрештою, щасливі люди теж через звичку. Бо ми схильні до прив'язаностей... прив'язаностей до людей, місць, подій, емоцій, вражень, прагнень.... ми не можемо швидко змінюватися. А якщо від того відмовитися??? Почнеться дурдом))).
Так от. Знаєте, про що я мрію? Точніш, чого я завжди хотіла? Зустріти людину. Можливо, навіть людину з мого минулого. Можливо, навіть колишню кохану людину. І просто так без зайвих слів. Ні, без слів взагалі. Без розмірковувань і траху мізків. Можливо, навіть без почуттів, бо якщо є прив'язаність (а вона є завжди, просто часом розтягнута у часі, просторі, сприйнятті)... просто так почати ЩОСЬ. Що саме, то інше питання. Але суть же в тому, щоби ПОЧАТИ. От так, без передумов, об'єктивізму, РАЦІОНАЛЬНОСТІ. Мабуть, коли щось таке у мене станеться, я відчуватиму наближене до абсолюту щастя)))).
Але так навряд буде)))). Бо таких ненормальних людей ще тре пошукати))))).
Йому, цьому французові, не шкода відвертості (так, це не моя, і не його фраза. Це фраза, яку я вкрала з однієї вчорашньої нічної смс... але з вона так пасує сюди і до цього). Він говорить про те, про що більшість воліє мовчати. І це не якісь глобально-епатажні фрази про трах чи Бога. Ні, він не боїться говорити про дрібнички, що вимальовують єство людини. Вони маленькі і не усі їх помічають. Ті, хто помічають - люди особливі).
Це людина, що дійсно живе сьогоднішнім днем. Що не прив'язана ні до чого. І вміє, дійсно вміє відпускати. Будь-що. Свідомо живе для себе, не прагнучи чогось надзвичайного. Уміє насолоджуватися малим.
Нині у моєму житті все дуже гармонічно. Випадкова, перша і думаю остання зустріч з ним, дуже пасує до подій, що нині сталися. Дуже пасує до тієї книжку, яку я нині читаю. Її треба захавувати повільно, але мені хочеться щонайшвидше. І тому я ще навіть не дочитавши, знаю, що перечитуватиму її ще раз. Там море шедевральних думок. І мені цією книжкою не хочеться ні з ким ділитися.
А ще знаєте, цей француз... він показав, наскільки легко від чогось відірватися. І боляче може бути лиш через звичку. Зрештою, щасливі люди теж через звичку. Бо ми схильні до прив'язаностей... прив'язаностей до людей, місць, подій, емоцій, вражень, прагнень.... ми не можемо швидко змінюватися. А якщо від того відмовитися??? Почнеться дурдом))).
Так от. Знаєте, про що я мрію? Точніш, чого я завжди хотіла? Зустріти людину. Можливо, навіть людину з мого минулого. Можливо, навіть колишню кохану людину. І просто так без зайвих слів. Ні, без слів взагалі. Без розмірковувань і траху мізків. Можливо, навіть без почуттів, бо якщо є прив'язаність (а вона є завжди, просто часом розтягнута у часі, просторі, сприйнятті)... просто так почати ЩОСЬ. Що саме, то інше питання. Але суть же в тому, щоби ПОЧАТИ. От так, без передумов, об'єктивізму, РАЦІОНАЛЬНОСТІ. Мабуть, коли щось таке у мене станеться, я відчуватиму наближене до абсолюту щастя)))).
Але так навряд буде)))). Бо таких ненормальних людей ще тре пошукати))))).