Відкрита бібліотека
Eliash Strongowski
Ща буде трохи довгий пост.
Минулого тижня я якраз був у Куп'янську і дивувався тому, як випаровуються мої стереотипи про негостинний ватний Схід.
Ми тоді їздили з фондом Из страны в Украину і нарівні з майстер-класами, дитячими активностями й концертами в ініціятиві "Відкрита бібліотека" роздавали оці всі шлакові книжки, які добрі люди повіддавали. Пам'ятаєте же, ті детективи Чейза, Анжеліку, порнографію і фантастику в паскудних російських перекладах, що масово видавалися на початку 90-х? От це і роздавали, бо нічого инакшого у нас не було.
Ну я трохи перебільшую, звісно, точно пам'ятаю, що серед книжок було два "Кобзаря", за них ледь не зчинилася бійка. Було трохи якоїсь самвидавної української графоманської поезії. Зовсім децл шкільної класики. Загалом щось із 3% з тих 2500 книжок, які ми за 3 дні роздали у 3-х містах Харківської області.
І нам, щиро кажучи, було соромно роздавати цей шлак, адже мріялося нам про поширення української історичної книги, сучасної прози, класної поезії, себто всього того, що ми - і ви - самі би з задоволенням читали.
Але спонсорів у Фонду на це нема і видавництва не в тій ситуації щоби дарувати та й просто роздавати книги нам з Oksana Ivantsiv вже не видається вдалою ідеєю. Книги мають читатися весь час якомога більшою кількістю людей.
Тепер ми збираємо вартісні книги для передачі в бібліотеки тих міст, де проходитимуть наступні ітерації фесту "З країни в Україну". Це щодватижні до осені по райцентрах областей Сходу. Вартісні - це ті, через які не буде соромно перед бібліотекарками й читачами.
Я нещодавно віддавав кількасот книжок у житомирські бібліотеки і ще 200 кг шлаку мусив віддати на макулатуру. Але ось на фотці з мого балкону ті приблизно 75 кг, що я нагріб понад усе те. Те, що читав, сподобалося, але не перечитуватиму. Те, що не дозволяє покласти на полиці більше альбомів і поезії. Те, чого в бібліотеках малих містечок (та й великих міст, переважно) нема.
І тому я закликаю вас, з багатотонними книжковими полицями, прошерстити їх на предмет дублікатів, книжок, які ви не відкривали роками і ще роками не відкриєте, книжок, які ви лишите при своєму майбутньому переїзді, всіх тих книжок, до яких вам байдуже - Нова Пошта, Київ, 166 відділення, Оксана Іванців (телефон я чи Оксана даватимемо в приват).
Лайк, шер, всі діла.
Ща буде трохи довгий пост.
Минулого тижня я якраз був у Куп'янську і дивувався тому, як випаровуються мої стереотипи про негостинний ватний Схід.
Ми тоді їздили з фондом Из страны в Украину і нарівні з майстер-класами, дитячими активностями й концертами в ініціятиві "Відкрита бібліотека" роздавали оці всі шлакові книжки, які добрі люди повіддавали. Пам'ятаєте же, ті детективи Чейза, Анжеліку, порнографію і фантастику в паскудних російських перекладах, що масово видавалися на початку 90-х? От це і роздавали, бо нічого инакшого у нас не було.
Ну я трохи перебільшую, звісно, точно пам'ятаю, що серед книжок було два "Кобзаря", за них ледь не зчинилася бійка. Було трохи якоїсь самвидавної української графоманської поезії. Зовсім децл шкільної класики. Загалом щось із 3% з тих 2500 книжок, які ми за 3 дні роздали у 3-х містах Харківської області.
І нам, щиро кажучи, було соромно роздавати цей шлак, адже мріялося нам про поширення української історичної книги, сучасної прози, класної поезії, себто всього того, що ми - і ви - самі би з задоволенням читали.
Але спонсорів у Фонду на це нема і видавництва не в тій ситуації щоби дарувати та й просто роздавати книги нам з Oksana Ivantsiv вже не видається вдалою ідеєю. Книги мають читатися весь час якомога більшою кількістю людей.
Тепер ми збираємо вартісні книги для передачі в бібліотеки тих міст, де проходитимуть наступні ітерації фесту "З країни в Україну". Це щодватижні до осені по райцентрах областей Сходу. Вартісні - це ті, через які не буде соромно перед бібліотекарками й читачами.
Я нещодавно віддавав кількасот книжок у житомирські бібліотеки і ще 200 кг шлаку мусив віддати на макулатуру. Але ось на фотці з мого балкону ті приблизно 75 кг, що я нагріб понад усе те. Те, що читав, сподобалося, але не перечитуватиму. Те, що не дозволяє покласти на полиці більше альбомів і поезії. Те, чого в бібліотеках малих містечок (та й великих міст, переважно) нема.
І тому я закликаю вас, з багатотонними книжковими полицями, прошерстити їх на предмет дублікатів, книжок, які ви не відкривали роками і ще роками не відкриєте, книжок, які ви лишите при своєму майбутньому переїзді, всіх тих книжок, до яких вам байдуже - Нова Пошта, Київ, 166 відділення, Оксана Іванців (телефон я чи Оксана даватимемо в приват).
Лайк, шер, всі діла.