(no subject)
І бідним і багатим і нужденним, колишнім, теперішнім і майбутнім студентам в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє...
Багато є чого згадати... І тому називатиметься те все - спогад. Але не хотілося б, аби цей допис був схожий на шкільний твір "Як я провів літо", бо то вже називатиметься "Як я повів остані 5 років", а сама нзва вже відлякуватиме психічно-здорових людей ))
Спогад 1.
До всіх, із ким проводили час поза інститутом, з ким божеволіли, сміялися і чудили, їздили на море, Чорне і Азовське, зустрічаючи там Купальські свята (коли вночі щось "водило" нас полем, навертало на болота, і ми півчночі не могли вернутися назад, в а вдень йшли з вінками, співаючи пісень, і чули в шепоти "вони, певно, із Західної", що гріло душу і серце...) До всіх, із ким приходили "веселі" на пари й довго збирали докупи літери в зошитах, видаючи при тому на диво розумні речі... До всіх, із ким відкривали Україну - Карпатську й Кримську...
До тих, із ким опівночі йшли рейками з вокзалу на вокзал, бо рейками швидше і пряміше ))До тих, із ким тікали від охоронців, ППСів, "воронків".. До тих, із ким шукали боліт посеред міста й визбирували там трави... До тих, із ким вончі, у глухому селі годинами чекали електрички, ховалися в зруйнованій халупі, в дощ і сніг йшли до закутого кригою Дніпра, бо "хотілося до води"... До тих, із ким добре було і мовчати і говорити і верзти абслютні нісенітниці, в залежності від того, коли і що хочеться сказати...
До друзів, знайомих і випадкових знайомих...
Спогад 2.
До всіх, хто ненавидів і був вірним цьому весь цей час, хто боявся, і хто марно намагався приховати все це... До наклепників, зрадників, заздрісників і всіх тих, кому дякуєш за свою силу...
До ворогів...
Спогад 3. (конкретно занудний)
5 років - навчання, мабуть, не конкретній професії, а життю, коли все дріб"язкове залишається десь далеко в минулому... коли важливим є не те, як ти здаси ДЕКи чи захистиш якусь роботу,а те, ким ти станеш, яким станеш, чи витримаєш те чи інше випробування, чи залишишся собою, не втратиш друзів...
МИ тепер багато чого вміємо і знаємо,... залишилось знайти , куди це все застосувати..))
Не цілком віртуозно, та чесно,
Зрозуміло для тих, хто почув... (М. Брацило)
P.S. географія літа доволі широка, плани - більш ніж Наполеонівські. Є надія поїхати на море, а ще - у Київ, Одесу, Львів, Полтаву ))) пропозиції розглядатимуться)))
а це мій дипломчик)))
а це - після нього (до після захисту ))))
Багато є чого згадати... І тому називатиметься те все - спогад. Але не хотілося б, аби цей допис був схожий на шкільний твір "Як я провів літо", бо то вже називатиметься "Як я повів остані 5 років", а сама нзва вже відлякуватиме психічно-здорових людей ))
Спогад 1.
До всіх, із ким проводили час поза інститутом, з ким божеволіли, сміялися і чудили, їздили на море, Чорне і Азовське, зустрічаючи там Купальські свята (коли вночі щось "водило" нас полем, навертало на болота, і ми півчночі не могли вернутися назад, в а вдень йшли з вінками, співаючи пісень, і чули в шепоти "вони, певно, із Західної", що гріло душу і серце...) До всіх, із ким приходили "веселі" на пари й довго збирали докупи літери в зошитах, видаючи при тому на диво розумні речі... До всіх, із ким відкривали Україну - Карпатську й Кримську...
До тих, із ким опівночі йшли рейками з вокзалу на вокзал, бо рейками швидше і пряміше ))До тих, із ким тікали від охоронців, ППСів, "воронків".. До тих, із ким шукали боліт посеред міста й визбирували там трави... До тих, із ким вончі, у глухому селі годинами чекали електрички, ховалися в зруйнованій халупі, в дощ і сніг йшли до закутого кригою Дніпра, бо "хотілося до води"... До тих, із ким добре було і мовчати і говорити і верзти абслютні нісенітниці, в залежності від того, коли і що хочеться сказати...
До друзів, знайомих і випадкових знайомих...
Спогад 2.
До всіх, хто ненавидів і був вірним цьому весь цей час, хто боявся, і хто марно намагався приховати все це... До наклепників, зрадників, заздрісників і всіх тих, кому дякуєш за свою силу...
До ворогів...
Спогад 3. (конкретно занудний)
5 років - навчання, мабуть, не конкретній професії, а життю, коли все дріб"язкове залишається десь далеко в минулому... коли важливим є не те, як ти здаси ДЕКи чи захистиш якусь роботу,а те, ким ти станеш, яким станеш, чи витримаєш те чи інше випробування, чи залишишся собою, не втратиш друзів...
МИ тепер багато чого вміємо і знаємо,... залишилось знайти , куди це все застосувати..))
Не цілком віртуозно, та чесно,
Зрозуміло для тих, хто почув... (М. Брацило)
P.S. географія літа доволі широка, плани - більш ніж Наполеонівські. Є надія поїхати на море, а ще - у Київ, Одесу, Львів, Полтаву ))) пропозиції розглядатимуться)))
а це мій дипломчик)))
а це - після нього (до після захисту ))))