(no subject)

[legenda1]

Безглузде життя дорівнює безглуздій смерті... Це і про людей і про тварин. Але у людей трагічніше. Не знаю, що треба робити, аби життя виявилося насамкінець порожнім, а смерть - непоміченою. Іноді здається, у нас треба померти, аби стати відомим, але на це дається єдина спроба, а про результат вже не довідаєшся. От чому люди з невиліковними хворобами помітніші, деякі навіть яскравіші - вони знають, коли кінець. А це стимулює. Але сильних. Слабкі помирають в тиші й нитті. Смерть беззахисного здається несправедлиою, а сильного - символічною. Тоді з такої символічної смерті люди роблять культ, підносять її, а несправедлива перетворюється на статистику.Бо несправедливості й так забагото,її може впорядкувати хіба що статистичне управління з фільму "Службовий роман".Згадується Сталінське "геніальне": "смерть одного - це трагедія, а смерть мільйонів - статистика". Його син поповнив статистику, а він сам став трагедією для мільйонів затурканих радянських людей, які й зараз не відійдуть від втрати цього загальнонаціонального ката...
Але я не про Сталіна, я про людей.
Смерть так близько до життя, що про неї неможливо не думати...
Заради смерті варто жити. (?) (!)