Про занепад чи то нашого, чи українського ЖЖ і красу нічного Рапалло
Останнім часом ми знову відчуваємо певний драйв від ЖЖ, постійно щось постимо, стараємося, інших читаємо й коментимо. Вирішили не занепадати разом з українським "Живим журналом", а підтримувати його живучість. Ну й вести власний блог як власний сайт - колись знадобиться.
Але ж прикро, панове.
Ось нещодавно dmytro Губенко написав, що на фоні стапіцсот мільйонів мертвих англомовних блогів LJ живе й здравстує тільки російськомовна частина цього сервісу. І ми бачимо - справді суто "російсько-".
Бо абсолютна більшість наших, ledilidівських, ексклюзивних, оперативних, старанних і, не побоїмося цього слова, цікавих та навіть унікальних постів не знаходить уваги й відгуку інтернет-аудиторії. Чи то всі україномовні в тупий "Фейсбук" пересіли, чи що…
Ось приклад. Сходили ми з групою на завод шампанських вин. Було колоритно й непересічно. Ми найперші написали великий пост зі своїми фотками й детальною розповіддю про виробництво шампані в Києві з усіма його цікавинками й недоліками, з відеороликами і т.д. Журналістська робота на висоті. Але наш україномовний пост зібрав аж 4 чи 5 осмислених френдівських коментів. А от шановного Резніченка (він справді молодець і умнічка) пост, усе-таки менш інформативний, ніж наш, із частиною наших же фоток (ми поділилися добровільно, єслі шо:)), - потрапив у топ не просто українського, а всього ЖЖ. Тобто російського. У нього під сотню коментів, якісь срачі… А френдів - приблизно стільки, як і в нас. Просто, припускаємо, френди з іншої мовної спільноти. Чи в чому ще така різниця сприйняття?
І от сьогодні. У нас - красивий, яскравий, ексклюзивний мандрівний пост про місто Рапалло. Якраз для п'ятниці. І аж 4 коменти.
Таке життя, що ж...
Не те що ми за тими коментами женемося. Зовсім ні. Ми й "монетизувати" блог не збираємося, як деякі. І на рейтинги не зазіхаємо. Просто хочеться, щоб жив хороший сервіс, бо рівноцінної заміни йому нема. Хочеться, щоб наші зусилля, купа витрачених нами годин не були марними.
Образ ні на кого нема, Боже збав. Тільки чому, ну чому українська мова така комерційно неприваблива?! ("Тачки" виносимо за дужки :))
Для привернення уваги - ось вам ще невелика порція знімків нічного Рапалло.
Це містечко в Лігурії красиве і поночі.
Рапалльська морська фортеця.
Вид на фортецю з іншого кінця набережної.
Рапалльська бухта вночі.
Мопеди на набережній.
Набережна Лунгомаре Вітторіо Венето.
Річка Боате.
Привокзальна площа.
Пост про кольори "лігурійської Ялти" вдень - тут.
Але ж прикро, панове.
Ось нещодавно dmytro Губенко написав, що на фоні стапіцсот мільйонів мертвих англомовних блогів LJ живе й здравстує тільки російськомовна частина цього сервісу. І ми бачимо - справді суто "російсько-".
Бо абсолютна більшість наших, ledilidівських, ексклюзивних, оперативних, старанних і, не побоїмося цього слова, цікавих та навіть унікальних постів не знаходить уваги й відгуку інтернет-аудиторії. Чи то всі україномовні в тупий "Фейсбук" пересіли, чи що…
Ось приклад. Сходили ми з групою на завод шампанських вин. Було колоритно й непересічно. Ми найперші написали великий пост зі своїми фотками й детальною розповіддю про виробництво шампані в Києві з усіма його цікавинками й недоліками, з відеороликами і т.д. Журналістська робота на висоті. Але наш україномовний пост зібрав аж 4 чи 5 осмислених френдівських коментів. А от шановного Резніченка (він справді молодець і умнічка) пост, усе-таки менш інформативний, ніж наш, із частиною наших же фоток (ми поділилися добровільно, єслі шо:)), - потрапив у топ не просто українського, а всього ЖЖ. Тобто російського. У нього під сотню коментів, якісь срачі… А френдів - приблизно стільки, як і в нас. Просто, припускаємо, френди з іншої мовної спільноти. Чи в чому ще така різниця сприйняття?
І от сьогодні. У нас - красивий, яскравий, ексклюзивний мандрівний пост про місто Рапалло. Якраз для п'ятниці. І аж 4 коменти.
Таке життя, що ж...
Не те що ми за тими коментами женемося. Зовсім ні. Ми й "монетизувати" блог не збираємося, як деякі. І на рейтинги не зазіхаємо. Просто хочеться, щоб жив хороший сервіс, бо рівноцінної заміни йому нема. Хочеться, щоб наші зусилля, купа витрачених нами годин не були марними.
Образ ні на кого нема, Боже збав. Тільки чому, ну чому українська мова така комерційно неприваблива?! ("Тачки" виносимо за дужки :))
Для привернення уваги - ось вам ще невелика порція знімків нічного Рапалло.
Це містечко в Лігурії красиве і поночі.
Рапалльська морська фортеця.
Вид на фортецю з іншого кінця набережної.
Рапалльська бухта вночі.
Мопеди на набережній.
Набережна Лунгомаре Вітторіо Венето.
Річка Боате.
Привокзальна площа.
Пост про кольори "лігурійської Ялти" вдень - тут.