Генуя. Місто, де народилися Колумб і банки. Частина 1. Приморська
Стара Генуя виявилася цікавим, але сумним і навіть депресивним містом.
Досі ми думали, що міста на берегах Середземномор'я не можуть бути понурими й темними. Адже їх має осявати світло від південного, такого лазурового моря.
А Генуя - древня, багата історією, просолена лігурійськими прибоями і... тьмяна й дискомфортна. Гуляючи її вулицями й вуличками, почуваєшся, наче в тісному кам'яному мішку.
Хоча, може, для складання нашого враження про Геную далося взнаки те, що погода в день нашого візиту на початку березня була похмура й сонце не виглядало з-за хмар. Але, здається, сам принцип розташування будинків - якнайближче один до одного, песимістичне забарвлення фасадів, цвіль і обдертий тиньк на стінах, сміття й собачі екскременти не будуть врятовані навіть сонячним літнім днем. Ага, ну й дерев та парків тут катма, ось що ще має чимале значення.
Обдерті фасади і їх давня історія - це спільна риса більшості італійських міст. Дечим рідне місто Христофора Колумба схоже на «нашу» зачотну Пізу, дечим - на депресивне сардинське Сассарі, про яке ми досі не написали пост... Але, звісно, Генуя - це Генуя.
Корабель-музей «Галеон» у Porto Antico.
У генуезької медалі дві сторони, які не надто гармонують одна з одною.
Перша, з якої ми почали пішохідну прогулянку по Генуї, - це порт, набережна й прилеглі вулиці. Якщо до цієї мариністичної картини додати пагорби з двох боків міста та життєрадісні будиночки нових районів на них - враження про місто буде зі знаком плюс.
Друга сторона - це те, що вглиб міста, далі від моря. Тут уже інші настрої, зате давніша, багата історія.
Постів про Геную в нас буде два. Цей - про Геную приморську. Другий - про Геную історичну.
Отже,приморський пост.
Щойно вийшовши з будівлі центрального залізничного вокзалу Генуї - Stazione Principe, потрапляємо на площу Акваверде і бачимо пам'ятник Йому. Звісно, Христофору Колумбу. Або, як його тут звуть, Коломбо:
Сидячі фігури на кутах постаменту представляють Благочестя, Науку, Постійність і Розсудливість, пише довідник. Нижче - барельєфи з чотирма сценами з біографії видатного генуезця, серед яких прибуття на американську землю із хрестом та повернення в Іспанію.
Пам'ятник Колумбу-Коломбо-Колону є фактично в кожному італійському містечку на цьому березі Середземного моря, яке себе хоч трохи поважає, а значить, пов'язує з пам'яттю про видатного мореплавця-співвітчизника.
Колумбуси масово стоять і в Іспанії (ось наші фотки з Барселони). За однією з версій, першовідкривач Америки народився на Ібіці (там із цього приводу теж є такий собі монумент). Але все ж найбільш усталене твердження - про те, що Христофоро Доменікович побачив світ у Генуї.
За цією версією, батьками майбутнього першовідкривача Америки були власник невеликого ткацького підприємства Доменіко Коломбо та Сусанна Фонтанаросса (у селі Фонтанаросса на Генуезщині стоїть меморіальна табличка про те, що там народилася мати знаменитого мореплавця).
Як підприємець середньої руки, Доменіко мав також сироварню, де юний Христофоро нібито підробляв собі на кишенькові витрати. Згодом сім'я переїхала до Савони, де Коломбо-старший мав інший бізнес.
Імовірно, плутанина щодо походження мореплавця (а за право називатися його малою батьківщиною конкурують щонайменше шість міст) виникла тому, що, ставши іспанським дворянином, Колумб засоромився свого «торгашеського» походження. І наплів потенційним біографам, серед яких був і його власний син Фердинанд, сім мішків гречаної вовни про свої аристократичні корені. А вони нібито сягали давньоримського генерала Колоніуса.
Пам'ятник роботи Лоренцо Бартоліні був споруджений у 1846-1862 роках.
У більшості скульпторських рішень Колумб, наче Ленін, вказує правицею на новий світ, але в Генуї він інакший. Тут простоволосий мореплавець однією рукою спирається на якір, а іншою - вказує на упокорену голу дівчину, яка символізує відкриту Америку.
Христофора з дитинства тягнуло в море. Тож він наймався на кораблі і брав участь у кількох торговельних рейсах, під час яких, очевидно, й захопився ідеєю відкрити коротший морський шлях в Індію. Цей проект Колумб спершу запропонував владі рідної Генуї, потім - королю Португалії (де після переїзду з Лігурії прожив дев'ять років) Жуану ІІ. Але і там, і там ідея спорядити дорогущу експедицію ентузіазму не викликала. Надалі Христофор перебрався до Іспанії, де, як відомо, йому пощастило більше.
Хоча помер бідолаха все одно всіма забутий і закинутий, і питання його могили зрештою виявилося так само «розмитим», як і питання народження. Раніше останки було захоронено в Кафедральному соборі Севільї. Туди прах Колумба нібито пропхали з боєм - оскільки за походженням він не був аристократом, то йпокоїтися в соборі права не мав.
(Так виглядає розкішний гріб на колесиках руках чотирьох статуй, які символізують королів чотирьох провінції великої Іспанії - Кастилії, Арагону, Наварри і Леону в Севільській катедрі - фото з давньої мандрівки Лесі.)
Але останків Колумба, якщо вірити генетикам-дослідникам, у цій домовині більше немає. Під час постійних перевезень-перезахоронень - спершу на Еспаньйолі (Гаїті), потім на Кубі, потім назад у Севільї - їх, схоже, просто загубили. А в труну поклали кістки якогось лівого мужика.
Що ж до народин Колумба, то в Генуї на площі Данте облаштували навіть такий собі будиночок, де Христофор нібито народився. Але підтверджень щодо цього місця нема жодних. Та й дім не надто старовинний, а відбудований на місці того, що був зруйнований під час генуезько-французької війни 1684 року.
Відновлений «будинок, де, за однією з версій, народився Колумб» у Генуї, приблизно за кілометр від моря.
Прибути в Геную можна з неба - через аеропорт імені Христофора Колумба, з моря - через порт, на якомусь круїзному лайнері. Але, ясна річ, найпоширеніший спосіб добирання був у нас - поїздом.
Трохи ближче до центральних кварталів є Stazione Brignole. А це - вокзал «Стаціоне Прінчіпе» між площами Прінчіпе й Акваверде, розташований за двісті метрів від моря й портової контори:
Навпроти - автовокзал, де ми, ясна річ, почули українську мову типу суржик від двох українських заробітчанок років під 50.
А ось міський генуезький автобус та його пасажири:
І ще один автобус - оформлений за мотивами Колумба і всілякого колумбіанства:
Генуя стоїть навколо бухти, яку цілковито узурпує порт, без жодних пляжів. Ще один штрих.
Портів два - комерційний та історичний, Porto Commerciale й Porto Antico.
У бік надцятикілометрових причалів торгового порту ми не ходили ( нам достатньо Валенсії :), тож стягнули дві фотки з інтернету.
Символ порту й усієї Генуї - маяк Лантерна. / Причали морпорту для контейнерних перевезень.
Генуезький порт величезний, він тягнеться вздовж узбережжя на 20 км і за обсягами торговельних оборотів є найбільшим в Італії.
Панорама всього порту Генуї.
«Туристичним» портом є його стара частина - Porto Antico. Тут розташовані пристані для яхт, численні музеї, атракціони для відвідувачів, ресторанчики, торгові центри тощо.
Деякі експонати й стенди розповідають «живу» історію порту.
Портовий кран, як у ХІХ ст.
Вода справді лазурова.
Особливу увагу привертає музей на справжньому іспанському галеоні:
Музей так і зветься - Galeon.
Такі іспанські кораблі залюбки топив і захоплював капітан Блад, недавно нами перечитаний :).
Вхід - 5 євро для дорослих і 3 євро для дітей.
Також тут є музей на справжньому підводному човні, музей Антарктиди (гм)…
Акваріум-океанаріум:
Біосфера - ботанічний сад із метеликами й птахами у великій скляній кулі-оранжереї, де відтворені природні умови Амазонії:
Поруч на площі - одна з головних зупинок генуезького автобуса типу open air.
Тут це не двоповерховий лайнер, як, скажімо, в Барселоні, а мікроавтобус, у якого в холодну пору відкриті вікна затуляють прозорим поліетиленом:
Вартість квитка - 10 євро. Російська мова в аудіогіді є. Як і купа російськомовних на набережній Генуї.
Можливість помилуватися і портом, і загалом видом на місто з 40-метрової висоти надає підйомник Bigo. Але нам, як завжди, пощастило - під час нашого перебування в Генуї ця штука не працювала:
Найдовша - крайня справа - лебідка піднімає на тросах кабіну з пасажирами. Утім, на висоту всього-то 12-поверхового будинку. Ми на Позняках на 18-му живемо, ха.
Вартість підйому для дорослих - 4 євро.
Біля галеона знімають рекламний ролик для мережі магазинів електроніки Unieuro.
Усі старі й більш-менш багаті будинки в Генуї звуться «палаццо» й навіть позначаються на детальній великій карті, яку вам залюбки безплатно вдадуть у численних туристичних офісах, зокрема й на набережній. Це - один із найвідоміших, чепурний палаццо Сан-Джорджіо навпроти «Біго», на п'яцца Карікаменте:
На його фасаді - фреска зі святим Георгієм, що вбиває змія.
Свого часу цей палаццо був резиденцією першого європейського банку. Адже банківську систему, кажуть, придумали саме генуезці - найкрутіші гендлярі середньовіччя.
Причали біля молу Веккіо.
Тут - фрагменти старовинної стіни «Мура делла Марінетта», край одного з театрів та якась потвора, що залишилася після якоїсь постановки.
Торговельно-розважальний центр «Аль Моло Веккіо» на краю Порто Антіко.
Рідкісні дерева на набережній.
Церква Сан-Сарко аль Моло.
На парковці потішив автомобіль «Альфа Ромео», модель «Джульєтта».
Повертаємо на вулиці, паралельні з набережною.
На віа Фрате Оліверіо - типова італійська картина з білизною за вікнами. Вона такий самий символ Італії, як піца, Колізей чи спагеті :)
Набережну й житлові квартали розділяє Strada sopraelevata Aldo Moro - винесена вгору на палях швидкісна магістраль імені Альдо Моро. Під нею, щоправда, теж широка жвава вулиця.
Біля магістралі - дракон Гуго, зроблений з уживаних автомобільних покришок.
Старий крутий байкер.
Всюдисущі негри зі своїми розкладками на асфальті. Вони в Європі повсюди.
Якщо повертатися назад до вокзалу не по набережній, а по інший бік від страда Альдо Моро (убитого "Червоними бригадами" екс-прем'єра), буде багато китайських магазинів із дешевим трикотажем. Фасади тут ще досить привабливі.
Варто хоч трохи заглибитися в місто перпендикулярно до набережної - починається інша Генуя. «Внутрішня». Але віднесемо цю частину міста до поста №1. Хоча б через те, що цією вулицею ми йшли від вокзалу до Порто Антіко :)
Вулиця Бальбі.
Такі проходи тут теж часто називають «вулицями», хоча на цій «віа» може бути один будинок. Або й жодного.
Віа Бальбі тому так зветься, що на ній один біля одного - купа палаццо Бальбі, залишені від давньої крамарської Генуї. Агостіно Бальбі, Франческо Бальбі, Джакомо і Панталео Бальбі, Стефано Бальбі і т.д. Поміж них - церква Сан-Вітторе і Карло.
Музей в одному з палаццо Бальбі. / Одні з воріт старої Генуї - Порта деі Вакка в кінці віа делле Фонтане.
Церва Сан-Аннунціата дель Вастато (на п'яцца делла Нунціата).
Численні графіті на віа делле Фонтане і плакат, який гласить: «Долина Суза - в кожному місті. Звільниться Габрі - звільняться всі». Плюс серпи-молоти та інша антиглобалістська символіка на стінах.
Це все ознаки масової протестної кампанії «No TAV» - «Ні будівництву швидкісної залізниці». Ідеться про движняк, який опанував масами італійських активістів ще року 2006-го. Вони протестують проти будівництва лінії для швидкісного поїзда Турин-Ліон (Франція) через долину у П'ємонті. У рамках акції - перекриття шляхів, бійки з поліцією, численні арешти, сльозогінний газ, травмовані, екзальтовані. Зараз потрібно звільнити з тюрми молодого активіста Габрі. Демонстрації відбуваються в усіх великих містах.
Досі ми думали, що міста на берегах Середземномор'я не можуть бути понурими й темними. Адже їх має осявати світло від південного, такого лазурового моря.
А Генуя - древня, багата історією, просолена лігурійськими прибоями і... тьмяна й дискомфортна. Гуляючи її вулицями й вуличками, почуваєшся, наче в тісному кам'яному мішку.
Хоча, може, для складання нашого враження про Геную далося взнаки те, що погода в день нашого візиту на початку березня була похмура й сонце не виглядало з-за хмар. Але, здається, сам принцип розташування будинків - якнайближче один до одного, песимістичне забарвлення фасадів, цвіль і обдертий тиньк на стінах, сміття й собачі екскременти не будуть врятовані навіть сонячним літнім днем. Ага, ну й дерев та парків тут катма, ось що ще має чимале значення.
Обдерті фасади і їх давня історія - це спільна риса більшості італійських міст. Дечим рідне місто Христофора Колумба схоже на «нашу» зачотну Пізу, дечим - на депресивне сардинське Сассарі, про яке ми досі не написали пост... Але, звісно, Генуя - це Генуя.
Корабель-музей «Галеон» у Porto Antico.
У генуезької медалі дві сторони, які не надто гармонують одна з одною.
Перша, з якої ми почали пішохідну прогулянку по Генуї, - це порт, набережна й прилеглі вулиці. Якщо до цієї мариністичної картини додати пагорби з двох боків міста та життєрадісні будиночки нових районів на них - враження про місто буде зі знаком плюс.
Друга сторона - це те, що вглиб міста, далі від моря. Тут уже інші настрої, зате давніша, багата історія.
Постів про Геную в нас буде два. Цей - про Геную приморську. Другий - про Геную історичну.
Отже,приморський пост.
Щойно вийшовши з будівлі центрального залізничного вокзалу Генуї - Stazione Principe, потрапляємо на площу Акваверде і бачимо пам'ятник Йому. Звісно, Христофору Колумбу. Або, як його тут звуть, Коломбо:
Сидячі фігури на кутах постаменту представляють Благочестя, Науку, Постійність і Розсудливість, пише довідник. Нижче - барельєфи з чотирма сценами з біографії видатного генуезця, серед яких прибуття на американську землю із хрестом та повернення в Іспанію.
Пам'ятник Колумбу-Коломбо-Колону є фактично в кожному італійському містечку на цьому березі Середземного моря, яке себе хоч трохи поважає, а значить, пов'язує з пам'яттю про видатного мореплавця-співвітчизника.
Колумбуси масово стоять і в Іспанії (ось наші фотки з Барселони). За однією з версій, першовідкривач Америки народився на Ібіці (там із цього приводу теж є такий собі монумент). Але все ж найбільш усталене твердження - про те, що Христофоро Доменікович побачив світ у Генуї.
За цією версією, батьками майбутнього першовідкривача Америки були власник невеликого ткацького підприємства Доменіко Коломбо та Сусанна Фонтанаросса (у селі Фонтанаросса на Генуезщині стоїть меморіальна табличка про те, що там народилася мати знаменитого мореплавця).
Як підприємець середньої руки, Доменіко мав також сироварню, де юний Христофоро нібито підробляв собі на кишенькові витрати. Згодом сім'я переїхала до Савони, де Коломбо-старший мав інший бізнес.
Імовірно, плутанина щодо походження мореплавця (а за право називатися його малою батьківщиною конкурують щонайменше шість міст) виникла тому, що, ставши іспанським дворянином, Колумб засоромився свого «торгашеського» походження. І наплів потенційним біографам, серед яких був і його власний син Фердинанд, сім мішків гречаної вовни про свої аристократичні корені. А вони нібито сягали давньоримського генерала Колоніуса.
Пам'ятник роботи Лоренцо Бартоліні був споруджений у 1846-1862 роках.
У більшості скульпторських рішень Колумб, наче Ленін, вказує правицею на новий світ, але в Генуї він інакший. Тут простоволосий мореплавець однією рукою спирається на якір, а іншою - вказує на упокорену голу дівчину, яка символізує відкриту Америку.
Христофора з дитинства тягнуло в море. Тож він наймався на кораблі і брав участь у кількох торговельних рейсах, під час яких, очевидно, й захопився ідеєю відкрити коротший морський шлях в Індію. Цей проект Колумб спершу запропонував владі рідної Генуї, потім - королю Португалії (де після переїзду з Лігурії прожив дев'ять років) Жуану ІІ. Але і там, і там ідея спорядити дорогущу експедицію ентузіазму не викликала. Надалі Христофор перебрався до Іспанії, де, як відомо, йому пощастило більше.
Хоча помер бідолаха все одно всіма забутий і закинутий, і питання його могили зрештою виявилося так само «розмитим», як і питання народження. Раніше останки було захоронено в Кафедральному соборі Севільї. Туди прах Колумба нібито пропхали з боєм - оскільки за походженням він не був аристократом, то йпокоїтися в соборі права не мав.
(Так виглядає розкішний гріб на колесиках руках чотирьох статуй, які символізують королів чотирьох провінції великої Іспанії - Кастилії, Арагону, Наварри і Леону в Севільській катедрі - фото з давньої мандрівки Лесі.)
Але останків Колумба, якщо вірити генетикам-дослідникам, у цій домовині більше немає. Під час постійних перевезень-перезахоронень - спершу на Еспаньйолі (Гаїті), потім на Кубі, потім назад у Севільї - їх, схоже, просто загубили. А в труну поклали кістки якогось лівого мужика.
Що ж до народин Колумба, то в Генуї на площі Данте облаштували навіть такий собі будиночок, де Христофор нібито народився. Але підтверджень щодо цього місця нема жодних. Та й дім не надто старовинний, а відбудований на місці того, що був зруйнований під час генуезько-французької війни 1684 року.
Відновлений «будинок, де, за однією з версій, народився Колумб» у Генуї, приблизно за кілометр від моря.
Прибути в Геную можна з неба - через аеропорт імені Христофора Колумба, з моря - через порт, на якомусь круїзному лайнері. Але, ясна річ, найпоширеніший спосіб добирання був у нас - поїздом.
Трохи ближче до центральних кварталів є Stazione Brignole. А це - вокзал «Стаціоне Прінчіпе» між площами Прінчіпе й Акваверде, розташований за двісті метрів від моря й портової контори:
Навпроти - автовокзал, де ми, ясна річ, почули українську мову типу суржик від двох українських заробітчанок років під 50.
А ось міський генуезький автобус та його пасажири:
І ще один автобус - оформлений за мотивами Колумба і всілякого колумбіанства:
Генуя стоїть навколо бухти, яку цілковито узурпує порт, без жодних пляжів. Ще один штрих.
Портів два - комерційний та історичний, Porto Commerciale й Porto Antico.
У бік надцятикілометрових причалів торгового порту ми не ходили ( нам достатньо Валенсії :), тож стягнули дві фотки з інтернету.
Символ порту й усієї Генуї - маяк Лантерна. / Причали морпорту для контейнерних перевезень.
Генуезький порт величезний, він тягнеться вздовж узбережжя на 20 км і за обсягами торговельних оборотів є найбільшим в Італії.
Панорама всього порту Генуї.
«Туристичним» портом є його стара частина - Porto Antico. Тут розташовані пристані для яхт, численні музеї, атракціони для відвідувачів, ресторанчики, торгові центри тощо.
Деякі експонати й стенди розповідають «живу» історію порту.
Портовий кран, як у ХІХ ст.
Вода справді лазурова.
Особливу увагу привертає музей на справжньому іспанському галеоні:
Музей так і зветься - Galeon.
Такі іспанські кораблі залюбки топив і захоплював капітан Блад, недавно нами перечитаний :).
Вхід - 5 євро для дорослих і 3 євро для дітей.
Також тут є музей на справжньому підводному човні, музей Антарктиди (гм)…
Акваріум-океанаріум:
Біосфера - ботанічний сад із метеликами й птахами у великій скляній кулі-оранжереї, де відтворені природні умови Амазонії:
Поруч на площі - одна з головних зупинок генуезького автобуса типу open air.
Тут це не двоповерховий лайнер, як, скажімо, в Барселоні, а мікроавтобус, у якого в холодну пору відкриті вікна затуляють прозорим поліетиленом:
Вартість квитка - 10 євро. Російська мова в аудіогіді є. Як і купа російськомовних на набережній Генуї.
Можливість помилуватися і портом, і загалом видом на місто з 40-метрової висоти надає підйомник Bigo. Але нам, як завжди, пощастило - під час нашого перебування в Генуї ця штука не працювала:
Найдовша - крайня справа - лебідка піднімає на тросах кабіну з пасажирами. Утім, на висоту всього-то 12-поверхового будинку. Ми на Позняках на 18-му живемо, ха.
Вартість підйому для дорослих - 4 євро.
Біля галеона знімають рекламний ролик для мережі магазинів електроніки Unieuro.
Усі старі й більш-менш багаті будинки в Генуї звуться «палаццо» й навіть позначаються на детальній великій карті, яку вам залюбки безплатно вдадуть у численних туристичних офісах, зокрема й на набережній. Це - один із найвідоміших, чепурний палаццо Сан-Джорджіо навпроти «Біго», на п'яцца Карікаменте:
На його фасаді - фреска зі святим Георгієм, що вбиває змія.
Свого часу цей палаццо був резиденцією першого європейського банку. Адже банківську систему, кажуть, придумали саме генуезці - найкрутіші гендлярі середньовіччя.
Причали біля молу Веккіо.
Тут - фрагменти старовинної стіни «Мура делла Марінетта», край одного з театрів та якась потвора, що залишилася після якоїсь постановки.
Торговельно-розважальний центр «Аль Моло Веккіо» на краю Порто Антіко.
Рідкісні дерева на набережній.
Церква Сан-Сарко аль Моло.
На парковці потішив автомобіль «Альфа Ромео», модель «Джульєтта».
Повертаємо на вулиці, паралельні з набережною.
На віа Фрате Оліверіо - типова італійська картина з білизною за вікнами. Вона такий самий символ Італії, як піца, Колізей чи спагеті :)
Набережну й житлові квартали розділяє Strada sopraelevata Aldo Moro - винесена вгору на палях швидкісна магістраль імені Альдо Моро. Під нею, щоправда, теж широка жвава вулиця.
Біля магістралі - дракон Гуго, зроблений з уживаних автомобільних покришок.
Старий крутий байкер.
Всюдисущі негри зі своїми розкладками на асфальті. Вони в Європі повсюди.
Якщо повертатися назад до вокзалу не по набережній, а по інший бік від страда Альдо Моро (убитого "Червоними бригадами" екс-прем'єра), буде багато китайських магазинів із дешевим трикотажем. Фасади тут ще досить привабливі.
Варто хоч трохи заглибитися в місто перпендикулярно до набережної - починається інша Генуя. «Внутрішня». Але віднесемо цю частину міста до поста №1. Хоча б через те, що цією вулицею ми йшли від вокзалу до Порто Антіко :)
Вулиця Бальбі.
Такі проходи тут теж часто називають «вулицями», хоча на цій «віа» може бути один будинок. Або й жодного.
Віа Бальбі тому так зветься, що на ній один біля одного - купа палаццо Бальбі, залишені від давньої крамарської Генуї. Агостіно Бальбі, Франческо Бальбі, Джакомо і Панталео Бальбі, Стефано Бальбі і т.д. Поміж них - церква Сан-Вітторе і Карло.
Музей в одному з палаццо Бальбі. / Одні з воріт старої Генуї - Порта деі Вакка в кінці віа делле Фонтане.
Церва Сан-Аннунціата дель Вастато (на п'яцца делла Нунціата).
Численні графіті на віа делле Фонтане і плакат, який гласить: «Долина Суза - в кожному місті. Звільниться Габрі - звільняться всі». Плюс серпи-молоти та інша антиглобалістська символіка на стінах.
Це все ознаки масової протестної кампанії «No TAV» - «Ні будівництву швидкісної залізниці». Ідеться про движняк, який опанував масами італійських активістів ще року 2006-го. Вони протестують проти будівництва лінії для швидкісного поїзда Турин-Ліон (Франція) через долину у П'ємонті. У рамках акції - перекриття шляхів, бійки з поліцією, численні арешти, сльозогінний газ, травмовані, екзальтовані. Зараз потрібно звільнити з тюрми молодого активіста Габрі. Демонстрації відбуваються в усіх великих містах.