О-ля-ля!
Записалася на майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки. Давно про це мріяла, та все не випадало нагоди. А тут побачила інформацію, загорілася - все, йду!
Для тих, хто не знає, лялька-мотанка - це оберіг і водночас архетип матері, дитини, роду, символ, насичений позитивною енергією.
Традиція виготовлення цієї ляльки - спочатку як містичного атрибуту, пізніше як іграшки - налічує понад сім століть. В українській традиції така іграшка уособлює життєдайні сили: родючість ниви, плідність домашньої худоби, продовження роду.
Мотанка виникла не як іграшка, а як сакральна річ, - пояснює київська художниця Людмила Тесленко-Пономаренко. - Її виготовляли, коли хотіли попросити, наприклад, дощу у добрих духів. Коли нездужала дитина, батьки робили ляльку і клали її під подушку малюкові або прикріплювали йому до хворого місця, вірячи, що мотанка перебере на себе недугу. Після кількох “лікувальних сеансів” ляльку спалювали або закопували у землю, щоб покінчити з хворобою. Ляльку дарували нареченій, вона зберігала її аж до появи свого первістка. Також дарували жінці яка не могла з якоїсь причини завагітніти (жінка щодень вкладалась з нею спати, аж доки їй не посилали надії). Ще таку лялю клали до колиски перед тим, як покласти туди вперше дитятко (вважалося, що лялька оберігала маля).
Аби оберіг нікого не нагадував і не завдавав комусь шкоди, його робили безликим. Замість обличчя на голові мотанки - “куклі” - зображали хрест, символ сонця. Іграшки з різних місцевостей України мали свій неповторний орнамент: волинський, буковинський, подільський, черкаський... Ще у дохристиянські часи мотанка була посередником, оберегом між поколіннями тих, хто відійшов у вічність, і ще не народженими людьми...